Коли Німеччина об'єдналася, в Європі це не було потрібно майже нікому, крім самих німців. Міттеран був не в захваті від перспективи об'єднання. Тетчер намагалася запобігти об'єднанню Німеччини всіма доступними засобами (їй було значно комфортніше зі вже звичною "подвійною" Європою, розділеною навпіл між двома блоками).

Читайте також: Дилема Зеленського: ставати українським президентом чи лишатися російським коміком?

Так само зараз вихід України з колоніальної залежності від Москви та її доєднання до "об'єднаної Європи" непотрібні у світі майже нікому, крім самих українців. І то лише тих, хто свідомо зробив саме такий "європейських вибір". Ми цього бажаємо – й наскільки сильно бажаємо, настільки запекло й будемо це виборювати.

Тому хай би скільки поступок Зеленський зробив Путіну, він гарантовано отримає схвалення абсолютної більшості європейських і світових лідерів (єдиним безумовним винятком є Польща та країни Балтії, але відкрито проти найсильніших країн Європи вони не підуть). Принаймні за Макрона та Трампа, здається, можна поручитися – як і за лідерку Німеччини, хай би яким було її прізвище (байдуже, Меркель чи Крамп-Карренбауер). Вони навіть прийматимуть Зеленського як почесного гостя, аби лише він знизив температуру в цій "гарячій точці" на мапі Європи – хай би якою ціною для майбутнього України. Бо якщо вже ця країна так охоче позбавляє себе суб'єктності ("швидкий мир за будь-яку ціну"), хай краще не плутається під ногами в серйозних геополітичних розкладах.

Читайте також: Портников: Із українцями борються так, наче тут можна влаштувати Росію на всій території. ВІДЕО

Отже, українська громада є, власне, єдиною силою, здатною провести "червоні лінії" на дорозі в цих планів. Адже західні лідери оберуть інший курс, лише якщо і коли побачать, що від таких поступок Кремлеві температура в цій частині Європи не зменшується, а навпаки – зростає, а українське населення, з переляку чи під впливом якихось інших ситуативних чинників, знов із помітною масовістю підтримає проєвропейські політичні сили.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram