Купівля-продаж нерухомості на тлі активного розвитку ринку будівництва – звична процедура для громадян України.

Сімейний кодекс України дає чітке визначення поняттю «Малолітня дитина». Це діти, яким не виповнилося чотирнадцять років. Неповнолітньою є дитина від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Сімейний кодекс також встановлює і вимогу погоджувати свою операцію з продажу/обміну квартири і ряду інших дій щодо майна, право на яке має дитина, зі Службою у справах дітей у відповідній районній адміністрації, пише у своєму блозі на сайті "Новое время" юрист Семен Астапов.

Ситуація 1: Комунальні квартири і чужі діти

На даному етапі можливі казуси, пов'язані з володінням кімнатою в комунальній квартирі. Якщо ви є власником кімнати, а діти, зареєстровані в інших, наприклад, двох кімнатах, не є вашими родичами і відношення до вас не мають, слід отримати відповідну довідку від ЦНАП. Дана довідка є фактичним аналогом форми 3, яку раніше видавали ЖЕКи.

Читайте також: Обманутые покупатели недвижимости: два варианта решения проблемы

Озброївшись всіма документами, які підтверджують ваше право власності, прихопивши з собою покупця і договір, слід звернутися до нотаріуса для проведення операції. Згідно з правилами вчинення нотаріальних дій, нотаріус зобов'язаний вимагати дозволу від Служби у справах дітей, якщо встановить, що право на дану житлоплощу мають малолітні діти. Іноді, нотаріуси помилково приймають чужих дітей за ваших і вимагають такий дозвіл. В такому випадку необхідно звертатися в Службу у справах дітей в загальному порядку, незважаючи на сам юридичний казус.

Ситуація 2: Власна квартира і діти

Збираючись продати власну квартиру, слід зібрати певний перелік документів, який передбачений Постановою Кабінету міністрів України «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дітей» № 866 від 24.09.2008 року.

Пункт 66 встановлює необхідний перелік документів, а саме:

1) Заява кожного з батьків (опікунів, піклувальників);

2) Копію паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, паспорта іноземця;

3) Копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності);

4) Документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно;

5) Виписку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, видану відповідно до законодавства;

6) Копію свідоцтва про народження дитини;

7) Довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію або виписку з будинкової книги (довідка може бути отримана в ОСББ або керуючій компанії);

8) Копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників);

9) Копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників);

10) Копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (при наявності).

Пункт 67 Постанови встановлює, що протягом 10 днів Служба у справах дітей розглядає ці документи і перевіряє їх на наявність/відсутність підстав для відмови у відчуженні майна.

Норми Сімейного кодексу України передбачають чіткі підстави для відмови в наданні дозволу на відчуження майна, а саме:

1) Мати і/або батько дитини, які звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

2) Судом, органом опіки та піклування або прокурором винесено рішення про те, що дитину забирають у батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;

3) До суду подано позов про позбавлення батьків дитини батьківських прав опікуном, піклувальниками, навчальним закладом і так далі;

4) Особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) Між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) Між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) Здійснення угоди призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Читайте також: Нова квартира, нові проблеми: як бути впевненим в легітимності угод щодо набуття права власності на нерухоме майно

Після отримання дозволу, можна сміливо звертатися до нотаріуса для проведення операції. У разі необгрунтованої відмови, слід звернутися в суд для захисту своїх інтересів. У будь-якому випадку, для забезпечення максимально комфортного проведення продажу слід звернутися до юристів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram