"Як складається з місцевим населенням?" – завжди запитую про це військових, дислокованих в зоні ООС.

Ставлення до української арміі після багаторічної інформаційної отрути з РФ, в вотчинах місцевих регіональних феодалів, пройшло за ці роки важливу трансформацію.

2014-го траплялися випадки, коли агресивні тітки перекривали шляхи нашим військовим, що йшли захищати країну, й шипіли в спину.

В 2015-2016 роки, після російських Градів і тисяч загиблих, декому прочистили мізки, хтось, нарешті, усвідомив рівень загрози, а антиукраїнські елементи просто принишкли.

В 2017-2018 зростала повага і підтримка української армії, яка не лише захищала, звільняла, а й допомогала, ділилася сухпаєм в сірій зоні, першою кидалася розбирати завали цивільних будинків, які постраждали від обстрілів боойивіків, допомогала у відновлення інфрастуктури.

Читайте також: 16 аргументів проти бездумного відведення військ

"З армією нам надійніше" – зізнавалися керівники міст і містечок на Сході, вибудовували добрі контакти з військовими, й ротація рідних бригад сприймалася як драма.

"Як настроі?" – питали ми в військових, з якими вдалося поспілкуватися на Донбасі під час цього нашого візиту.

"Населення тут дуже відчуває інформаційні хвилі і настроі в Києві. Антиукраїнські елементи піднімають голову і знову можуть шипіти в спину. Й навіть погрожувати" – чесно розповідають солдати.

Чи демотивує це армію? Наші солдати мудрі. Вони знають свій обов‘язок: захищати землю і її народ. Хотілося б звичайно, щоб народ не деградував в населення.

Мене, в свою чергу, відверто непокоїть зміщення акцентів владною командою в питаннях вирішення російської агресії на Донбасі. Перше – замовчування безпекової проблеми як ключової і переміщення акценту на гуманітарний блок. Друге – зникнення з дискурсу теми російської агресії і відповідальності РФ за війну і гуманітарні наслідки агресії.

Враження, що це начебто Україна винна в невиплаті пенсій на окупованих РФ територіях, розділенні Донбасу потворними КПВВ, які, насправді, з‘єднують окуповану частину України з вільною. Офіційні визнання нехай навіть життєво важливих довідок про народження-смерть як крок повзучої легітимізації рєспублік і зміну дискурсу з російської агресії в громадянський конфлікт.

Читайте також: Самое интересное начнется, когда дойдем до разведения войск в районе Дебальцево – Казанский

Вперше за 5! років в бюджеті на наступний рік не передбачено збільшення – бодай на тисячу – зарплат військовим. Ми поступово збільшували виплати військовим в найскладнішому 2015. Герої на передовій, військові медики отримують 15-20 тисяч гривень. Минулі роки ми завжди закладали підвищення, для мотивації нашої Арміі, усвідомлюючи, що й це недостатньо для справедливої оплати важкоі, виснажливої, небезпечної, шляхетної місії Захисника.

Як швидко ми – суспільство – забули про війну? З ефіру І ТБ зникли матеріали не лише про зубожіння, але й про героїзм.

Ми забули 2014-2015 і армію, яка вистояла? Й невже нова гуманітарна і інформаційна політика, боротьба за уми на окупованих територіях має на меті замовчування теми війни, мовчанку про російську агресію, повне забуття героїв?

Ми з Яною Зінкевич та  Iванною Климпуш-Цинцадзе всією нашою командою завжди будемо підтримувати і захищати Армію. І в тому числі, вимагатимемо підвищення зарплат тим, хто щодня захищає київських "голубів миру".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube