Ухвалений Верховною Радою закон №2029-а, який зобов'язує встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги не нижче економічно обґрунтованих, це не що інше, як реверанс нашого парламенту в бік Міжнародного валютного фонду, бо насправді цей закон, за своєю суттю, не вирішує жодної проблеми. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив директор аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.

За його словами, у світі в цілому, і в Європі зокрема так прийнято - купувати продукцію за тією ціною, за якою вона виробляється, але не дешевше, тому «МВФ дотиснув Україну у вирішенні цього питання».

«Досі було як? Для великих підприємств «Теплокомуненерго», які обслуговують від 100 тисяч населення, тариф встановлював нацрегулятор. Для маленьких міст і містечок, де невелика кількість споживачів, тарифи встановлює місцева виконавча влада органів місцевого самоврядування, - роз'яснює Олександр Сергієнко. - Якщо раніше встановлення тарифів нижче економічно обґрунтованого рівня допускалося (в цьому випадку той, хто встановлює їх, повинен показувати джерело компенсації різниці в тарифах), відтепер цієї лазівки в законодавстві немає».

Експерт зазначає, що теоретично підхід до вирішення проблеми міжнародного кредитора на 100% правильний. Тому що тарифи менше економічно обґрунтованого рівня - це не що інше, як дотація. Причому вона надається і бідним, і багатим.

«Більше того, через дотацію виграють насамперед багаті - у кого більше квартира, той із загального казана отримує більшу частку дотації, це зрозуміло. Тому принципова позиція МВФ і світових кредиторів полягає в тому, що ніяких державних дотацій бути не може», - говорить експерт.

Насправді, за словами експерта, діюча в Україні методика встановлення економічно обґрунтованих тарифів помилкова за самою своєю суттю, бо використовується витратний принцип, коли підприємство в тариф вкладає всі свої валові витрати.

«У цьому випадку, - додає Олександр Сергієнко, - монополіст ніяк не зацікавлений виробляти дешеву, економічно конкурентну продукцію. Позаяк ринку немає, конкурентів - теж. Тому монополіст йде до Нацрегулятора, показує там свої розрахунки і каже: ось є методика, затверджена Кабміном, там чорним по білому написано враховувати всі валові витрати, я їх всі сюди записав - затверджуйте! І довести, що він щось там приписав, практично неможливо».

За словами експерта, уряд, олігархи, вища влада роблять реверанс у бік міжнародних валютних кредиторів, однак про бодай якусь справедливість мова тут не йде, оскільки механізм формування тарифів у нас такий, що він на користь монополіста. І в цих умовах наша країна ніколи не стане економічно ефективною.

«Ніколи не буде ефективним житлово-комунальне господарство, бо кордонів для зростання тарифів немає, а обгрунтувати можна все що завгодно. А ті 24 мільярди гривень, що уряд пообіцяв направити на субсидії для бідних, зрештою теж виявляться в гаманцях монополій. Населенню від цього насправді легше не стане, тому що навіть стимулу встановлювати лічильники або нові економічні батареї, склопакети або сучасні газові котли немає: досить написати заяву на субсидію - і все», - сказав Сергієнко.