Про дітей-букіністів і старого комуніста з одної міськради.

О. В.-Б.: Букіністи-провокатори: Тимур з ясна-річ-провокаційною стрижкою та Григорій поруч із залізним муликом

Наш Тимур (дев'ять років) проводить літо в бабусі на Черкащині. Раз телефонує й питає, чи знаю я там якихось у них букіністів. Я не знав.

– Значить, я буду першим у місті букіністом, – каже син.

Повитягував старих книжок, найновішими були рецензовані мною до 2010 року сучукри (сучукрліт – сучасна українська література – UAInfo) (це важливо), порадився зі мною щодо асортименту й цін, а наступного дня вийшов із кузеном Григорієм (теж дев'ятирічним) продавати.

Першого дня продалася лише «ИнтерКыся» Куніна, і то за п'ятірку. А другого дня підійшов старий дядько, відрекомендувався депутатом, дітей же назвав провокаторами, бо розклали антиукраїнську літературу. Пробував відгадати, хто їхній бос або принаймні хто Тимурів батько. Тицьнув дітям візитівку, де вміщався ледве не увесь його життєвий шлях: «первый секретарь ватутинского горкома КПУ, депутат ватутинского городского совета...»

– Стояв і нас довго повчав, – розповідає Тимур, – що Росія та Україна – це одне й те саме, а війну почали ми.

Так розумію, що депутат сказав дітям: «Почали ви».

– Я йому відповів, – продовжує малий, – що ніякої війни не хотів ніколи. І що трохи підучу історію, а потім відповім на його питання.

Тоді депутат почав пропонувати Тимурові 50 грн., аби лише той згорнув подальший розпродаж.

– А ти що на те? – питаю, знаючи, що всю ту комерцію Тимур затіяв, аби придбати рибальські снасті.

– Я йому сказав: «Мені ваші гроші не потрібні, я чесно заробляю».

Врешті комуніст знесилився і придбав у малих букіністів дві книжки. На цьому моменті я подумав: чи серед них не жаданівський «Гімн демократичної молоді» зі брежнєвським цілунком на обкладинці? Через таку книжку діти й виявилися провокаторами, мабуть. Але ні, депутат купив книгу Радзинського про Распутіна та «Корпорацію ідіотів» Лариси Денисенко, що мене, в принципі, теж веселить.

– Чому мене не показують у новинах? – гукає з телефону Тимур. – Я посварився з комуністом!

– Ну, хочеш, я у фейсбуці про це напишу? – питаю.

– Я тобі це саме хотів запропонувати. Сподіваюся, він є у фейсбуці. Щоб усі знали, як він осоромився: програв дитині!

Потім якась молода мама купила в них книжку Ірени Карпи. Чомусь Тимурові не вдалося докинути їй до того ще одну – про грудне вигодовування за часів Київської Русі.