Україна у новій польській політиці займає скромніше місце, ніж раніше. Набагато скромніше.

Якщо більш реально і прискіпливо аналізувати промови та графік зустрічей нового польського лідера Дуди, Україна в новій польській політиці займає набагато скромніше місце, ніж це було за попередних президентів Польщі.

Дуда - це не Качинський, хоча і належить тій самій партії і навіть запевняв, що його курс буде курсом Качинського, який загинув під Смоленськом.

Отже, в промові про Балто-Чорноморський блок країн насправді не було мови про Україну, всупереч тому, що твердять українські політологи.

Анджей Дуда бачить центром тяжіння не новий альянс держав, а Польщу, навколо якої мають згрупуватися менші за розміром країни від Балтії до Чорномор'я і Адріатики. І - увага! - він це бачить в рамках ЄС. Тобто - без України, або з Україною, яку радники Дуди бачать лише як периферійну, а може навіть і як буферну державу цього клубу.

Подивіться на графік візитів Дуди. Перша поїздка - в Естонію. Це не випадково. З одного боку, Варшаві треба продемонструвати свою приязнь країнам Балтії, з іншого - Вільнюс був би викликом для Дуди, бо непорозуміння з приводу історичних оцінок між Литвою і Польщею роблять відносини Варшави і Вільнюса все більш прохолоднішими.

Після Таллінна Дуда відправиться до Берліна, а потім - до Лондона. І цей вектор є логічним. Польща Дуди спробує зайняти місце Франції у вирішенні європейських справ. Тому трикутник Варшава - Берлін - Лондон буде активно будуватися з боку Польщі.

Після німецько-британського візиту Дуда буде готуватися до ювілею ООН і зустрічі з Обамою. І відразу після Нью-Йорка полетить до Бухареста на саміт країн НАТО, які обговорюватимуть тему захисту країн Альянсу від потенційної агресії Росії.

А далі куди? Логічно було б прилетити до Києва, чи не так? За логікою пана президента - категорічно НІ. Бо його літак буде скерований на Далекий Схід - аж до Пекіна, в якому відбудеться саміт президентів країн Центральної Європи і Китаю.

В стосунках з Києвом Дуда буде тримати паузу до останнього. І причин цьому багато. Про це треба замислитися щонайменше трьом поважним особам в Україні - президенту, прем'єру і міністру МЗС.