Роздуми вголос.

У нас дуже люблять наводити за приклад цю державу, яка показала рекордний ріст економіки за рахунок чисто офшорної економіки. В тому числі наводять і аргумент, що там не знають, як звуть президента, і що там така, знаєте, Система (це слово вимовляється із придиханням), яка сама по собі працює.

Так от, для початку, згадаємо, що Сингапур - це місто-держава. Його аналогом можна вважати один тільки Київ, або один тільки Харків, або один тільки Львів. Тому рішення, які дозволяють годувати місто, не підійдуть для держави, яка має великий аграрний сектор, і безліч середніх і малих міст, а іще тисячі сел, які теж повинні з чогось жити.

Не може один тільки банківський і фінансовий сектор годувати величезну країну. Місто - може. Кантон (в Швейцарії) - може. Карликову державу типу Беліза, теж може. А велику 40-мільйонну країну він не прокормить. Для цього обіг в фінансовому секторі України повинен становити стільки ж, скільки у всьому ЕС разом взятим - а це неможливо чисто фізично.

Навіть сам Сингапур після криз 2001 та 2008 рр. (виявилось, що чисто фінансова економічна система дуже залежна від світових трендів) вирішив вкладати всі можливі гроші в розвиток індустрії - насамперед нафтопереробної, хімічної, електронної (причому вони уже мають повний цикл виробництва мікросхем високої інтеграції) і кораблебудівничої. На сьогодні індустріальний сектор становить уже 27% економіки Сингапура, тобто, ще пару десятиліть, і основні гроші ця держава буде заробляти уже власним виробництвом.

Політична система Сінгапура теж сильно відрізняється від нашої. Так, там ніхто не знає, як звуть президента. Але не тому, що там Система, а тому, що президент там - контрольний елемент, типу нашого Верховного Суда. Для того, щоб на цю посаду попасти, треба перед цим бути на посадах судді, прокурора, міністра, спікера парламента чи начальника фінансової служби. Випадкових людей, типу там, вилізших на трактор і пообіцявших, що війна завтра скінчиться, туди просто не пропустить їхня ЦВК.

Президент в Сингапурі займається кадровим підбором та бюджетними питаннями. Грубо кажучи, це такий державного рівня ревізор із повноваженнями накласти заборону на якусь зайву статтю витрат. Зазирніть в статтю 21 Конституції Сингапура - там якраз ревізорські повноваження і перелічені.

А виконавчу ланку там очолює прем'єр-міністр. І його ім'я, можу вас завірити, знають всі мешканці Сингапура. Так само, як весь світ знає ім'я найвідомішого ПМ Сингапура - Лі Кван Ю.

... ну скільки разів казати, не харчуйтесь мухоморами, не вірте на слово всяким адептам "експериментів на живій економіці".

Це мені нагадує старий наркоманський анігдод.

Заходить нова учителька в клас наркоманів, пише на дошці "Марія Іванівна".

- Діти, я ваша нова класна керівниця. Хочу з вами познайомитись і задати пару питань, щоб знати ваш рівень. Отже, питання перше: що росте на ланах?

- Конопля-а-а-а...

- А як літають бусли?

- Косяко-о-ом!

- А як мене називати?

- Маріхуанна Іванівна...

- Н-да... - каже учителька. - Важкий випадок. Значить так, діти. На ланах росте жито, бусли літають клином, а прізвище моє - Обломова.