Два роки діяльності нового уряду України довели, що Янукович таки дійсно дурний, бо не вмів добре пояснювати своє бажання обікрасти українців, тому й вимушений був тікати з країни під час Революції гідності. В якій спосіб це змогли показати нові міністрі? А в дуже простий – вони разом із народними обранцями, що їх підтримують в Верховній Раді, за цей час суттєво збільшили оподаткування бізнесу та населення, запровадили підвищення тарифів на всі види житлово-комунальних послуг, девальвували втричі національну валюту, збагатившись при цьому. Та ще й в три рази підняли обсяг державного боргу, якій станом на 31 грудня 2013 року становив 584,114 млрд грн, а на 30 листопада 2015 року – 1 556,09 млрд грн. За цей же час рівень добробуту українців, завдяки діяльності влади, знизився на 200% через те, що купівельна спроможність населення знизилась майже в ті самі кляті три рази.

Тобто урядовці зробили все те, про що Янукович із Азаровим мріяли, але так і не спромоглися зробити. Всі ці наслідки власного невігластва чи то свідомої роботи заради погіршення ситуації, зазвичай списують "на війну". Навіть якщо не згадувати про те, що офіційно ніякої війни у нас немає (владі невигідно це визнавати, бо тоді ж одразу доведеться відповідати за невігластво), а уважно й прискіпливо подивитись на те, що українська економіка реально втратила через анексію Криму та бойові дії, то виявиться, що рівень падіння основних показників мав становити не більше 20%. Тобто все інше – це наслідок роботи Кабміну, парламенту, президента.

Процес рецесії у вітчизняній економіці триває вже два роки поспіль. При таких антирекордних рівнях падіння ВВП, в принципі, вже не потрібно "шокової терапії", щоб штовхнути макроекономічні показники ще нижче. Про це чудово знають і керівництво НБУ, і Кабінет Міністрів, але вони самі загнали себе в кут – весь час виступають із райдужними прогнозами, проте, насправді все виходить із точністю до навпаки. Чим більше влада себе хвалить, тим більш очевидним стає той факт, що населенню і в нинішньому 2016 році належить ще тугіше затягувати паски. І невідомо, кому буде болючіше – бюджетникам або тим, хто звик так чи інакше користуватися іноземною валютою? Адже подальше падіння гривні примусить роботодавців стрімко скорочувати не лише кількість працівників (що збільшить безробіття), а й розміри доплат у конвертах тим із них, хто залишиться. Але оскільки бюджетників у нас незрівнянно більше і реальних загроз від їхніх протестних настроїв набагато більше, то гривні, безумовно, доведеться падати і падати. Така недолугість уряду неминуче веде країну до дочасних парламентських виборів.

Директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров вважає, що чинний уряд при проведенні "реформ" розглядає лише можливість реалізації тих економічних моделей, за яких може відбуватися тільки подальше падіння української економіки. "У кожної такої моделі – своє глибоке дно. У результаті ми вийшли до ситуації, коли опинилися за крок від "червоної межі". До того ж, фінансовий блок уряду знову розглядає проект рішення про девальвацію гривні дещо сильніше, ніж теоретично можна було б це робити в поточній, дуже важкій зі всякого погляду ситуації", – впевнений О. Гончаров.

Населення України щомісяця все негативніше сприймає діяльність інститутів влади. За даними соціологічного опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології з 4 грудня по 14 грудня 2015 року, найменшу довіру українців мають уряд та Верховна Рада. При цьому баланс довіри-недовіри до уряду України порівняно з вереснем 2014 року впав більше ніж на 40% (до -66%), перевершивши негативний показник 2012 року за часів Уряду М. Азарова. Президент має дещо вищий, ніж опозиція, але так само негативний баланс довіри-недовіри. За час президентства баланс довіри-недовіри до П. Порошенка різко впав, буквально помінявши полюси: з +44% у 2014-му до -48% наприкінці 2015 року. Символічно, що Захід та Центр приблизно однаково не довіряють Президентові України, хоча найбільша недовіра спостерігається на сході країни. Опозиції українці не довіряють так само. Це унеможливлює широку підтримку дій будь-якого складу уряду, якщо він вийде зі стін та цього складу парламенту та буде спиратися на його підтримку. На часі – необхідність змінити парламент.

Директор Агентства моделювання ситуацій, політолог Віталій Бала відзначає, що голова уряду Арсеній Яценюк вже перестав бути громовідводом для президента Петра Порошенка від негативної критики й оцінок діяльності влади. Фактично рівень недовіри до прем'єра досяг межі, коли на нього і його діяльність вже не звертають увагу й "ігнорують" або відверто насміхаються. "Цей факт "ігнорування" і "несприйняття" прем'єр-міністра і став причиною пошуку іншого винуватця за всі проблеми, які є в Україні", – впевнений політолог.

Але самі по собі пошуки винуватця чи намагання все ж таки взяти частину відповідальності за погіршення соціально-економічної ситуації на себе нічого позитивного президентові на дадуть. Перед ним все одно постане потреба змінити голову уряду, або поховати власні політичні амбіції та припинити мріяти про другий термін і, можливо, наразитися на перспективу дострокового припинення повноважень. Бо за такого рівня від'ємного рейтингу підтримки діяльності правлячого кабінету з боку громадян, відповідальним за все стає саме президент, що також має високий рейтинг недовіри, якій більш ніж удвічі перевищує рейтинг довіри до нього з боку громадян.

Відставка прем'єр-міністра за чинним законодавством означає відставку й усього уряду. Сформувати новий уряд в умовах, коли друга за чисельністю фракція в парламенті та головний партнер пропрезидентського БПП "Солідарність" – "Народний фронт" є пропрем'єрським, неможливо без руйнування правлячої коаліції. Ліквідація коаліції автоматично означатиме початок процесу розпуску парламенту. Бо навіть якщо припустити, що "Опозиційний блок" та позафракційні депутати підтримають нові кандидатури міністрів, то уявити, що вони сформують разом із пропрезидентською фракцію нову більшість і закріплять це офіційно – важко. Оскільки подібне призведе до падіння підтримки з боку потенційних виборців для всіх учасників цієї новітньої "широкої коаліції". Але здається, що поточна ситуація поки що влаштовує всі політичні сили. Парламентські партії отримають солідне фінансування з бюджету, зокрема "Народний фронт" може цього року розраховувати на 92,5 млн грн, БПП "Солідарність" – на 91,2 млн грн, "Самопоміч" – 47,8 млн грн, "Опозиційний блок" – 41,7 млн грн, інші – на майже вдвічі менші суми. Зрозуміло, що нові вибори (якщо відбудуться цього року) змінять ці показники на 2017 рік. А втрачати "халявні" майже десятки мільйонів гривень нікому не до вподоби.

Чим довше президент буде тягнути зі зміною уряду, тим більше шансів на те, що в наступному складі парламенту політична сила, названа на його честь, матиме меншу частку представництва, ніж нині. Відповідно, сформований новою коаліцією уряд зможе проводити більш незалежну політику, а його голова стане основним конкурентом чинного керівника держави на наступних президентських виборах.

Юрій ГАВРИЛЕЧКО для UAInfo