Виповнилась річниця Мінської угоди а святкувати нічого: зміст тупий, виконання - тупикове. Іншого годі й сподіватись, я колись і написав: «Мінську угоду не виконати не можна, а виконати - неможливо.»

Юридична природа Угоди нікчемна, чого не скажеш про політичну вагу: міжнародна спільнота на ній зациклилась. Зважаючи на це, проблемні пункти даю повно, найгірше виділяю червоним.

Пункт 4: «У перший день після відводу почати діалог про модальності проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства і Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону. Негайно, не пізніше 30 днів з дати підписання даного документа, прийняти постанову Верховної Ради України із зазначенням території, на яку поширюється особливий режим відповідно до Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" на основі лінії, встановленої в Мінському меморандумі від 19 вересня 2014 року.»

Експертний коментар

Нератифікована міжнародна угода містить імперативний припис парламентові незалежної країни! Це - нонсенс, ознака акту капітуляції.

Як же парламент відреагував?

У 30 днів не вклався. Але Постановою № 252-VIII від 17 березня 2015 року прописане проковтнув.

А за кілька хвилин, з притаманною йому «послідовністю», Постановою № 254-VIII визнав цю ж територію «тимчасово окупованою»!

Пункт 5: «Забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України.»

Експертний коментар

Зміст терпимий, формулювання - ні.

Згідно п.27 ч.1 ст. 106 Конституції України милує не закон, а президент.

Амністія ж оголошується законом (ч.3 ст. 92 Конституції). Але Угода не вправі зобов'язувати наш парламент приймати певний закон.

Пункт 8: «Визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв'язків, включаючи соціальні перекази, такі як виплата пенсій та інші виплати (надходження і доходи, своєчасна оплата всіх комунальних рахунків, відновлення оподаткування в рамках правового поля України). У цих цілях Україна відновить управління сегментом своєї банківської системи в районах, де є конфлікт, і, можливо, буде створений міжнародний механізм для полегшення таких переказів.»

Експертний коментар

Зміст прийнятний, розпливчаті формулювання - ні. А одностороння українська відповідальність - індульгенція окупантам на саботаж.

Пункт 9: «Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей на підставі Закону України та конституційна реформа) до кінця 2015 року за умови виконання пункту 11 - в консультаціях і за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи.»

Експертний коментар

По-перше, вибори за окупації - ілюзія, сказали б щиро: «добровільно-примусове схвалення окупаційної адміністрації».

По-друге, ув'язувати конституційну реформу з Мінською угодою - абсурд, а з відновленням прикордонного контролю - й поготів:

1) конституційне закріплення особливого статусу окремих районів Донбасу комусь імпонує, комусь - ні, але це, принаймні, предмет мінських переговорів. А конституційна реформа - ні;

2) припустимо, Конституція України погана. Це що, міжнародно-правова підстава позбавляти Україну контролю над власним кордоном?

На інші держави це теж поширюється? Недосконалих конституцій у світі чимало, а Велика Британія та Ізраїль їх взагалі не мають;

3) цей пункт ускладнює і затягує виконання гарних пунктів Угоди;

4) цей пункт знижує якість конституційної реформи.

Через аврал проект про внесення змін до Конституції щодо децентралізації розглянуто Венеціанською комісією за один (!) день - 24.06.2015.

А вже 26.06.2015 його схвалила комісія Конституційна. Поспішили і з попереднім схваленням на позачерговій сесії 31.08.2015.

У результаті якість проекту така, що фальш-старт змінився штилем;

5) зовнішнє нав'язування конституційної реформи несумісне зі статусом та гідністю суверенної держави.

Пункт 10: «Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під спостереженням ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп.»

Експертний коментар

Виділене вірне, але не в цій Угоді.

Припустимо, що усі інші пункти виконані, а іноземні вояки та найманці виведені з Донбасу, але не з Криму.

Тоді Мінська угода з позиції України ще не виконана, а з позиції Росії - вже, вона ж Крим українським не вважає. За цих умов, світове співтовариство навряд чи стане на нашу точку зору.

І постане перед нами згубна альтернатива:

або через російські війська у Криму вважати Мінську угоду не виконаною,

або вважати її виконаною за присутності у Криму окупантів, чим опосередковано визнати Крим неукраїнським.

Звільнення Криму - державний пріоритет, але не предмет «мінська».

Пункт 11: «Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової конституції, яка передбачає ключовим елементом децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначеними в примітці, до кінця 2015 року. (Див. примітку)»

Експертний коментар

Цей пункт - збірна нісенітниць, чого вартує лишень вимога «нової конституції»! А ще - нахабна вимога конституційної реформи, фактичне право вето «представників цих районів» тощо.

Пункт 12: «На підставі Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ при моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ.»

Експертний коментар

По-перше, закону із вказаною назвою не існує. Це не описка: текстологічна неохайність - фірмовий знак Мінської угоди.

Наприклад, особливості окупованого Донбасу визначені різно:

- «з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей» (п.11);

- «прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей» (п.11);

- відповідно до Закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" (Примітка).

У першому випадку йдеться просто про «особливості», у другому - про «особливий статус», у третьому - «про особливий порядок місцевого самоврядування». Слова подібні - змісти різняться докорінно.

По-друге, вибори з дотриманням стандартів ОБСЄ на окупованій території - сюр.

По-третє, згідно п.9 вибори невід'ємна складова «всеосяжного політичного врегулювання». Тож «представники окремих районів» застовпили ультиматум: або приймаєте наше бачення виборів, або - зірвете політичну складову Мінської угоди.

Примітка: «Такі заходи відповідно до Закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" включають наступне:

- Звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов'язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей;

- Право на мовне самовизначення;

- Участь органів місцевого самоврядування у призначенні голів органів прокуратури та судів в окремих районах Донецької та Луганської областей;

- Можливість для центральних органів виконавчої влади укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;

- Держава надає підтримку соціально-економічного розвитку окремим районам Донецької та Луганської областей;

- Сприяння з боку центральних органів влади транскордонного співробітництва в окремих районах Донецької та Луганської областей з регіонами Російської Федерації;

- Створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад з метою підтримання громадського порядку в окремих районах Донецької та Луганської областей;

- Повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних на дострокових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені.»

Експертний коментар

Щодо нав'язування суверенній державі певного закону див. вище. А тут ще й несумісні його назва і зміст. З восьми пунктів, лише передостанній можна віднести (з натяжкою) до компетенції місцевого самоврядування, інші - компетенція держави.

Експертний висновок

Мінська угода:

1) містить вимоги несумісні із суверенітетом та незалежністю України;

2) ігнорує чинне законодавство України;

3) містить положення, що не стосуються предмету переговорів;

4) містить нечіткі та «відкриті» положення, міни сповільненої дії;

5) наділяє «представників окремих районів» правом вето.

У ході мінського процесу відбулась трансформація статусу України з жертви агресії у відповідача. Нам нав'язують повноту відповідальності за території, де ми не маємо повноти влади.

Це - потужна міна, бікфордів шнур від якої тягнеться до «Мінську».

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO