Заступник голови ВР Оксана Сироїд  вважає, що поява  стенограми засідання РНБО від 28 лютого 2014 року не є випадковою. Про це вона написала на власній сторінці у Facebook:

"Стосовно стенограми історичного засідання РНБО від 28 лютого 2014 року:

Хочу звернути увагу, що поява цієї стенограми невипадкова. Комусь і чомусь знадобилося виправдати невведення воєнного стану. РНБО - не приймає рішення про введення воєнного стану. Відповідно до Конституції (П. 20 ч. 1 ст. 106) рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях зобов'язаний прийняти Президент "у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України". Президент зобов'язаний видати Указ, який має бути схвалений впродовж двох днів більшістю в парламенті.

Але, як би там не було, маємо факт - РНБО не зміг порекомендувати Президенту ввести воєнний стан. Головним мотивом був страх - страх отримати війну.

Війну ми все одно отримали - напад стався і загроза державній незалежності очевидна. Був Іловайськ і Дебальцеве. Весь світ знає про присутність регулярної російської армії на Сході України. Відбулося не одне засідання РНБО, яке вочевидь мало бути присвячене війні, яку реально веде Росія проти України. А воєнного стану так і не введено.

Можна довго розмірковувати, чому Президент не зробив цього досі. Але чим далі, тим більш очевидною є необхідність такого рішення.

Введення воєнного стану в "окремих районах" і визнання їх окупованими є необхідними кроками тому, що:

-  Немає окупованої території - немає окупанта. Якщо колись дійде справа до міжнародних судів та Україна вимагатимем компенсацію за завдані матеріальні та моральні збитки - то в кого вона буде її вимагати?
·

- Немає окупації - немає військовополонених. І ми нічого не можемо зробити для того, щоб захистити хлопців. Якщо б у нас була визнана окупація, на підставі даних про катування ми б виставляли претензії Росії. А так в нас немає полонених. Це - заручники. Теж саме стосується і населення під окупацією. (Читайте Гаазьку і Женевську конвенції).
·

- Немає окупації - немає біженців. Натомість є внутрішньо переміщені особи. Біженці могли б отримувати міжнародну допомогу, а внутрішньо переміщені особи - це внутрішня проблема держави. І вже тепер представники ООН та Ради Європи розпікають нас за неналежне дотримання прав людей, не згадуючи при цьому, що порушення їхніх прав є наслідком окупації.

Вся міжнародна спільнота уникає юридичного визнання того, що Росія фактично воює з Україною, віддаючи перевагу міфу про "сепаратистів, яких підтримує Росія". І я ставлюся до їхньої позиції з розумінням. Але назвавши речі своїми іменами ми їм лише допоможемо. А для нас - це єдиний спосіб повернути окупований Донбас, але повернути на умовах України".