Президент США Барак Обама закликав президента Росії Володимира Путіна звільнити Надію Савченко «відповідно до положень мінських домовленостей про необхідність звільнення усіх незаконно утримуваних осіб». У відповідь Володимир Володимирович порадив своєму американському колезі не втручатися у процес, який зараз завершується в російському суді - найнезалежнішому та найгуманнішому суді у світі.

Ясна річ, ніхто ні в Росії, ні в світі не сумнівається, що обвинувальний вирок вирішено наперед. Єдине, що може дозволити собі незалежний суд, то це дати Савченко трохи менше, ніж просить обвинувачення - не 23 року ув'язнення, а всього лише 20, врахувавши якісь пом'якшувальні обставини.

Проте навіть серед непролазних прихильників Путіна зростає розуміння того, що всі звинувачення проти Савченко шиті білими нитками, що вона, при всій ненависті до неї правовірних путінців, фізично не могла б здійснити те, що їй інкримінують. І навіть вони дедалі більше усвідомлюють, що в політичному плані цей процес приносить Росії одну лише шкоду, тільки ще більше дискредитуючи російське басманне правосуддя перед обличчям світової громадськості.

Однак всі рішення по цій справі в кінцевому рахунку ухвалює тільки одна людина, яка також є гарантом конституції і, здавалося б, має стежити, щоб закон неухильно дотримувався. Але що закон у цій, як і в багатьох інших справах, гаранта анітрохи не хвилює, можна не сумніватися.

Путіна хвилює інше: ще раз показати свою силу й у жодному разі не дати слабину. Процес Савченко для нього - привід ще раз продемонструвати силу в українському питанні. Виправдувальний вирок для Путіна в цій справі - неприпустима слабкість, навіть якщо результатом буде загибель підсудної в результаті сухого голодування.

Вся буря, яка у зв'язку із цим неминуче підніметься і в Україні, і в світі, і серед опозиційних кіл в Росії, для Володимира Володимировича ніщо в порівнянні зі збитками від того, що він раптом продемонструє слабкість.

Слабкість для нього - це не тільки виправдувальний вирок Надії Савченко, але й занадто швидке звільнення її на свободу, за допомогою або помилування, або якогось обміну засудженими. І особливо неприйнятний для Путіна сценарій, коли він змушений буде відпустити Надію на свободу через загрозу сухого голодування і неминучої смерті бранки. Тому, попри те, на що сьогодні сподівається багато хто, і не тільки в Україні, швидке звільнення Савченко після винесення неправосудного вироку аж ніяк не виглядає визначеним.

Путін напевно враховує, що в українському політикумі вже йде прихована боротьба за героїчну льотчицю. Кожна політична сила хотіла б «приватизувати» Надію Савченко і використовувати її як прапор для підняття власного рейтингу. Путіну нескладно прорахувати, що в разі смерті української Жанни д'Арк у результаті сухого голодування в Україні відразу ж почнуться міжпартійні розборки на тему «Хто винен у загибелі Надії Савченко?» і «Що ж тепер робити з Росією?». В умовах триваючої політичної кризи напевно будуть висуватися звинувачення і проти президента Петра Порошенка, і проти членів уряду, що ось всі вони, мовляв, не зробили все, щоб звільнити Савченко.

Це ще більше заплутає політичну ситуацію в Україні, ще більше розгойдає і без того вельми тендітну коаліцію і зробить неминучими дострокові вибори до Ради, що зараз було б тільки на руку Кремлю. Та й до західних партнерів у українців довіра ще більше впаде, оскільки вони не зуміли змусити Путіна звільнити взяту в заручниці полонену українську льотчицю. Хтось, певно, цілком серйозно розраховує зробити з Надії Савченко серйозну політичну постать, здатну претендувати на перші ролі в державі.

Тут, щоправда, необхідно зробити застереження: невідомо, чи захоче Надія після звільнення займатися політикою. Але, в будь-якому разі, Путін може розглядати Надію як потенційно сильного політика, здатного об'єднати роз'єднані зараз українські проєвропейські сили, і це може бути додатковим стимулом для того, щоб не відпускати Савченко з Росії живою.

Ситуація з Надією Савченко, повторюю, дуже серйозна, й, хоча всі ми сподіваємося на краще і бажаємо Надії успіху в її нерівній боротьбі з російською державною машиною, на жаль, не можна виключити і трагічний результат. Що ж можна зараз зробити, щоб йому запобігти? Як на мене, вихід зараз може бути тільки один, і він цілком залежить від дій української влади, яка, забувши всі політичні та особисті розбіжності, повинна хоча б на час об'єднатися у справі порятунку Надії Савченко.

Сама вона, поза сумнівом, вже все вирішила й готова йти до кінця і померти, залишаючи і президенту Путіну, і українській владі мінімум часу для ухвалення рішень. У цих умовах наростаючого цейтноту і президенту Порошенку, і українському уряду, і Верховній Раді треба ясно дати зрозуміти Кремлю, що в разі смерті Савченко в тюрмі Росію очікують найсерйозніші політичні та економічні наслідки.

Треба не тільки за таємними дипломатичними каналами або за каналами спецслужб, а й у відкритих публічних заявах перших осіб Української держави довести до відома Путіна, що в разі смерті Надії Україна заморозить на невизначений термін мінський процес і запровадить додаткові економічні санкції проти Росії.

Водночас слід звернутися до західних партнерів Української держави, щоб вони не тільки на словах закликали Росію звільнити Савченко, але й зробили б цілком конкретні заяви щодо того, що в разі її смерті Росія отримає серйозне посилення як економічних санкцій, так і персональних санкцій проти окремих представників російської влади, зокрема й тих, хто безпосередньо причетний до фабрикування справи Савченко.

Тільки доволі потужний політичний демарш допоможе нам запобігти трагедії. І ще раз бажаю мужній Надії Савченко скоріше вийти на свободу з гордо піднятою головою.