Китайська економіка в 2015 році добряче здивувала. Замість галопуючого зростання, на яке розраховували багато аналітиків у всьому світі, Піднебесна продемонструвала уповільнення, що супроводжувалося лихоманкою на фондовому ринку. Так, ключові біржові індекси Китаю SSE Composite і SZSE зі свого пікового значення в червні 2015 року до лютого нинішнього року обрушилися майже на 44%. Разом із ними втратили мільярди доларів капіталізації акції компаній, що котируються на біржі, значно ослабла національна валюта.

Проте, ВВП країни за 2015 рік все одно виріс. На цілих 6,9%. І, здавалося б, про що переживати Китаю, якщо економіка продовжує приростати темпами, які переважній більшості економічно розвинених країн можуть тільки снитися? Однак, беручи до уваги той факт, що підсумки 2015 року для КНР - найгірші за останні 25 років, приводи для хвилювання все ж є.

Уявні надії

Одним із головних песимістів щодо «китайського дива» виступив Світовий банк. В опублікованому ним у січні прогнозі світової економіки зазначено, що в 2016 році Китай ще сильніше сповільнить зростання - до 6,7%. Більше того, це може вплинути на весь азіатсько-тихоокеанський регіон, що обов'язково позначиться на темпах його розвитку. Приблизно такої ж думки дотримуються і багато економістів, зокрема, з таких авторитетних банків, як Goldman Sachs або Morgan Stanley. Відповідно до їхніх консенсус-прогнозів, ВВП Китаю буде «пригальмовуватися» з року в рік, і до 2020-го сповільниться до 6,5%.

Причому, якщо півроку тому, коли в КНР намітилися перші ознаки стагнації, причини цього явища були неочевидними, то сьогодні вже досить впевнено можна сказати, що тягне китайську економіку вниз.

По-перше, глобальні кризові тенденції, які, так чи інакше, продовжують підточувати стійкість світових ринків і товарні потоки. Це вже позначилося на обсягах торгівлі Китаю з іноземними партнерами: зовнішньоторговельний оборот КНР за 2015 рік скоротився на 8% порівняно з 2014-м і склав $3,95 трлн. При цьому обсяги експорту впали на 2,8%, а імпорту - більше ніж на 14%. У розрізі ринків збуту найбільше торгівля скоротилася з країнами Євросоюзу (на 6,8%) і Японією (10,6%). Хоча при цьому саме вони для Китаю - одні з найбільш значущих регіонів (поряд зі Сполученими Штатами Америки).

По-друге, внутрішнє споживання, яке, по ідеї, повинно компенсувати скорочення імпорту й експорту, зростає не такими темпами, як хотілося б. Роздрібні продажі за 2015 рік збільшилися на 10,7% (за 2014-й - на 12%).

По-третє, сьогодні внесок внутрішнього попиту у ВВП Китаю, за офіційною статистикою, становить близько 50%. Для порівняння, в інших країнах БРІКС, до яких також належать Індія і Бразилія, споживання забезпечує понад 60% економічного зростання, а в США - взагалі до 90%. Причому, в структурі локального попиту левову частку займає сфера послуг, але через величезне соціальне розшарування і різницю в доходах (особливо між міським і сільським населенням) громадяни країни просто не можуть надавати підтримку економічному зростанню.

Наприклад, відповідно до опублікованого дослідження Пекінського університету під назвою «Розвиток народного добробуту в Китаї-2015», 1% найбагатших китайських сімей володіє 30% всіх національних багатств, у той час як 25% сімей, які живуть практично за межею бідності, належить лише близько 1% національних багатств.

У результаті частка внутрішнього споживання китайського населення з низькими доходами становить 4,7%, а жителів з високими доходами - 50%. Таким чином, Китай - країна з найбільшою різницею доходів у світі, яка досягає коефіцієнта 10,7. В Індії цей показник всього 4,9, а в Японії - 3,4.

Зайві метри

З промисловим виробництвом Китаю теж не все однозначно. З одного боку, воно демонструє приріст: у жовтні 2015 року він склав 5,6%, в листопаді - 6,2%, в грудні - 5,9%, а за весь рік - 6,1%. Проте ці значення все одно гірші за очікування аналітиків. Крім того, вже насторожено ставляться до Піднебесної інвестори. Так, панічної втечі капіталу, на щастя, немає, але відтік інвестицій за минулий рік склав $900 млрд. Крім того, динаміка вкладень в основні кошти за 2015 рік виявилася мінімальною за 15 років - 10% проти 16,8% у 2014-му.

Однак найбільш «вибухонебезпечним» для Китаю стає ринок нерухомості. Саме його називають епіцентром сформованої в економіці «бульбашки». Пов'язано це з тим, що інвестиції в цей сектор досягають 15-20% ВВП країни. Тільки ось очікуваного попиту на квадратні метри немає.

Багато міст стоять напівпорожніми, і в десятках тисяч побудованих будинків просто нікому жити. Це призводить не тільки до перегріву ринку, але і бʼє по суміжних галузях, а також ставить під загрозу банківську систему. Так, обсяги іпотечного кредитування за інерцією продовжують рости (за 2015 рік видано $2,1 трлн позик на купівлю житла), але збільшуються і суми проблемної заборгованості в китайських банках, яка за підсумками грудня 2015 року сягнула майже $200 млрд.

Потрясіння в економіці Китаю неабияк підкосили юань і золотовалютні резерви, які за минулий рік знизилися на $513 млрд. З них тільки $108 млрд було направлено на стабілізацію курсу в грудні 2015 року. Проте сьогодні ціна китайської валюти знаходиться на рівнях 2011 року - близько 6,54 юаня/$. І за прогнозами, за 2016-й девальвація може скласти ще 10%.

Кризи не буде

Наявність проблем визнає і чинна влада КНР, але реагує на це спокійно, і уповільнення зростання вважає тимчасовим, пояснюючи його зміною економічної моделі. Її суть зводиться до збільшення внутрішнього споживання, тотальної «чистки» в держсекторі, перш за все шляхом ліквідації збиткових компаній і підприємств, подолання надмірної залежності від експорту, стимулювання ринку нерухомості й залучення інвестицій в економіку.

Плюс до всього, китайську економіку неможливо аналізувати окремо від глобальної економічної системи, де спостерігається затяжний застій і стагнація. Тому навіть ті майже 7% зростання, які продемонстрував Китай у 2015 році, можна вважати дуже і дуже хорошим результатом. Наприклад, ВВП Євросоюзу за 2015 рік зріс лише на 1,8%, а економіка США - на 2,4%.

Також не варто забувати, що Піднебесна все ще залишається центром «тяжіння» інвестицій з усього світу, оскільки країна має дешеву робочу силу, і при цьому привабливі умови для ведення бізнесу. Зокрема, ставка податку на прибуток для компаній, що працюють у Китаї, становить від 15%, ПДВ - 17%, дивіденди оподатковуються за ставкою 10% (для порівняння, в Філіппінах податок на дивіденди становить від 15 до 30%, в Індонезії - 20%).

Китайські інвестори, до речі, теж не зменшують активності. Кількість угод зі злиття і поглинання, в яких брали участь компанії з КНР, зростає в геометричній прогресії. А за оцінками експертів, 2016 рік повинен стати рекордним за кількістю M&A за участю китайського капіталу.

Наприклад, однією з найгучніших угод за 2015 рік стало придбання групою Alibaba Group Holding пакета в 20% акцій китайської компанії Suning Commerce Group на суму близько $4,6 млрд. Ще одна велика угода відбулася вже в лютому нинішнього року: пивоварна компанія Anheuser-Busch InBev продала свій бізнес у Китаї державній China Resources Beer Holdings Co. за $1,6 млрд.

Китайську економіку неможливо аналізувати окремо від глобальної економічної системи, де спостерігається затяжний застій і стагнація
Особливо активні китайці за межами країни, скуповуючи дешеві активи в США і країнах Старого Світу. У грудні 2015 року відомого виробника «люксових» мобільних телефонів Vertu було продано гонконзькому фонду Godin Holdings. У січні 2016 року група китайських інвесторів придбала найбільшу німецьку машинобудівну компанію KraussMaffei за 925 млн євро. На початку лютого китайська компанія Chongqing Casin Enterprise Group поглинула Чиказьку фондову біржу, одну з найстаріших і найбільших у світі. Тоді ж, у лютому, IT-дистриб'ютор з США Ingram Micro перейшов у власність інвестхолдингу з КНР Tianjin Tianhai, який заплатить за американську компанію ні багато ні мало $6 млрд.

Також на черзі виробник гербіцидів зі Швейцарії - компанія Syngenta, купити яку має намір China National Chemical Corp. майже за $46 млрд. Всього ж, як підрахували у виданні The Economist, угод за участю китайських інвесторів за 2016 рік буде близько 80.

Почати заново

Тому, незважаючи на деякі підозрілі тенденції в економіці КНР, говорити про її «занепад» ще явно зарано. Так, все ж існує ризик того, що заплановані реформи виявляться провальними, як це сталося з «абеномікою» в Японії, і Китай вже ніколи не вирветься в лідери економічного зростання.

Але чинний прем'єр держради КНР Лі Кецян зарекомендував себе як досить успішний реформатор. Наприклад, саме з його приходом у 2013 році в уряд Китаю почали покращуватися показники соціального розвитку країни (зменшилося безробіття, зросли доходи населення, приділено велику увагу медицині й освіті). У 2016 році, за планами Лі Кецяна, буде створено понад 10 млн нових робочих місць, а рівень міського зареєстрованого безробіття втримається в межах 4,5%.

До того ж влада КНР вже попадалася на маніпулюванні статданими. Тому, швидше за все, ситуація в країні куди краща, ніж її описують експерти і світові ЗМІ. А значить, повноцінна рецесія в Китаї, швидше за все, відкладається. Надовго.