Уявіть дивака, який влаштовується на роботу і питає роботодавця: «А куди я піду, коли мене виженуть?». Не треба бути досвідченим кадровиком, аби зрозуміти, що то за один.

Саме так 169 народних депутатів миляться до Кабміну. І не сором'язливо ховаючи очі за зачиненими дверима відділу кадрів, а привселюдно.

Чого депутатам не хватає для повного щастя?

Виявляється, що міністерських портфелів!

Принаймні, співавторам законопроекту № 4357 від 01.04.2016 «Про внесення змін до статті 78 Конституції України щодо створення політичних передумов для стабільної та ефективної роботи Кабінету Міністрів України». Перший з яких О. Ляшко.

Попри довжелезну назву, текст проекту коротенький: частину другу статті 78 Конституції доповнити реченням: «Народні депутати України можуть суміщати представницький мандат з діяльністю на посаді Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України».

На думку новоявлених державотворців, це і є передумовою «стабільної та ефективної роботи» Кабміну. Стабільну та ефективну роботу парламенту вони ж уже забезпечили!

Пояснювальна записка до законопроекту починається сумно: «В умовах соціально-економічної та політичної кризи, коли громадяни України втрачають довіру до спроможності владних інституцій забезпечити стабільний розвиток суспільства».

Що правда, то правда: парламент з урядом змагаються за симпатії громадян на рівні статистичної похибки. І ось у депутатські маси кинуто клич: банкрут банкрута виручай!

Банкрут Кабмін чи не банкрут, а спокуса покермувати бюджетними грошима солодка. Мила дрібничка: недоторкані міністри торкають фінансові потоки.

З іншого боку - перед очима п'ять з вісімнадцяти членів Кабміну, які склали мандати заради міністерств, а нині - кандидати у безробітні: А. Яценюк, В. Кириленко, Ю. Стець, І. Жданов, П. Розенко. Один з них (Яценюк), взагалі перший серед других - фактичний лідер другої за чисельністю парламентської фракції.

Що ж, подібне бувало, і не лише з другими, навіть з першими.

У 2007-му лідер парламентської більшості (БЮТ 177 мандатів + НУНС 83 мандати) Ю. Тимошенко пішла у прем'єри, а в 2010-му - з посади. Однак лідерство серед демократів навіть зміцнила: на виборах-2012 уже вся Об'єднана опозиція називалась ВО "Батьківщина".

За списком якої залюбки балотувались під № 2 прем'єр Яценюк, під № 6 - віце-прем'єр Кириленко, а за підтримки якої в одномандатному окрузі - П. Порошенко.

Мабуть одна з причин лідерства пані Юлії якраз у тому, що злет вона починає не з пакування парашуту.

Втім, впевненість нинішніх депутатів, що в уряді вони не засидяться обгрунтована: з такими «успіхами» не у міністри - у чорнороби б влаштуватись.

Не дарма ж Європа, в особі Європарламенту і під орудою П. Кокса, переймається реформуванням недієздатного парламенту однієї країни - нашої Верховної Ради. Випадок безпрецедентний, всеєвропейська констатація безпорадності - небувала.

Випромінює законопроект і впевненість, що нова коаліція теж довго не протягне. Бо формується не коаліція реформ, а коаліція виживання.

І залишається майбутнім горе-міністрам гадати як їх скоріше виженуть: поодинці чи гуртом, разом з усією коаліцією.

Звідси й їхні урядові плани: соломки підстелити, а далі хвать і тікать. У внутрішній офшор Недоторканію, на вулицю Грушевського, 5.

Зрештою, з цією публікою ясно давно - мерщій на перевибори. Але ж вони підуть, а зіпсована ними Конституція зостанеться.

Професійний парламент чи просунута тусовка?

Що Пояснювальна записка до законопроекту нещира - зрозуміло. Але вона й беззмістовна: загальні фрази плюс перелік країн, де існує суміщення міністерства з депутатством.

Від Фіджі до Великобританії. У політичній системі якої, між іншим, є не лише суміщення посад, а й королева і палата лордів.

Запозичимо?

У сучасних демократіях єдиної практики немає: є заборона суміщення, є і його дозвіл. Зате у всіх демократіях є професійний парламент.

На біду, історія України професійного парламенту не знає. Наблизилась до нього скороминуща Центральна Рада. Та їй випали буремні роки революції і громадянської війни.

У новітній час професійність парламенту задекларовано та не досягнуто. Бо чим тільки депутати паралельно не займаються: від ведення бізнесу до участі у АТО.

Не в тому справа, що одні заняття гарні, а інші - різні, а в тому - що на період становлення парламентаризму депутатство має бути єдиною роботою народних депутатів.

Постання професійного парламенту як інституції, є одним з національних пріоритетів. І одною з головних вимог українського суспільства. А професійність - це не лише запис у трудовій книжці, чи розпис у зарплатній відомості.

Нахабні шукачі міністерських крісел, як таран лоцманів офшорів

Задля постання професійного парламенту конституція, передбачає системні заходи:

- несумісність депутатства з іншими видами діяльності (ст. 78);

- особисте голосування народних депутатів (ст. 84);

- прийняття парламентських актів, більшістю від його конституційного складу (ст. 91).

Несумісність перекриває кисень легальному сумісництву, а дві інші норми - нелегальному.

Те, що для позитивного голосування необхідно 226 голосів піднімає вагу кожного голосу, перетворює хронічних прогульників на парламентський баласт.

Яка ціна паперовій чисельності фракції, коли в час Х голосів немає? А голоси на вагу не брухту - золота. Отже ця норма б'є прогульників.

А хто ж вони, ті прогульники? Загалом різні, але топ-бізнес точно серед них. Так, вони баласт, але у золотих злитках.

Наявний конфлікт інтересів: з одного боку валяться важливі рішення, з іншого - валять їх партійні спонсори. І не тому вони не голосують, що руки паралізовані, а тому - що ніколи: зелень косять.

Вихід знайшовся: депутат бізнесує - картка голосує. Ось справжня причина, чого процвітає голосування «за того пана». Припинити яке елементарно, хоча б і сенсорною кнопкою.

Особисте голосування не лише конституційна вимога, а й технологічний елемент відокремлення бізнесу від політики. Тож лоцмани офшорів і руйнують конституційну систему професіоналізації парламенту.

Зараз депутатам, за сумісництвом, дозволена викладацька, наукова та творча діяльність. Авжеж не скажеш: депутат сьогодні не зможе засідати, бо він у філармонії не тромбоні грає.

Інша справа депутат-міністр, його прогул на позір виглядає пристойно: державними справами займається!

При всій повазі до усіх професій, зараз існує лише сумісництво «під парламентом» - суміщувані посади за соціальним статусом нижчі за депутатську. А пропонується запровадити ще й сумісництво «над парламентом», позаяк міністерські посади за соціальним статусом вищі за депутатські.

Це і є фішкою проекту Ляшка з товаришами. Варто з'явитись міністрам-депутатам, як вималюється наступна конституційна перспектива: понизити поріг прийняття рішень із 226-ти, наприклад, до простої більшості присутніх. Благо подібна непродумана пропозиція міститься у єврорекомендаціях П. Кокса.

А це й треба бізнес - сумісникам: при голосуваннях і без них обійдуться, можна спокійно суміщати бізнес з депутатством, відбуваючись партійною даниною.

А нам це треба?

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO