Цьогоріч виповнюється вже 55 років з часу першого польоту людини у космос. На жаль, сьогодні вже мало хто пам'ятає, яка саме наземна автотехніка доставила космонавта №1 і його основного дублера Германа Титова 12 квітня 1961 року на стартовий майданчик на Байконурі. До речі, слід нагадати і те, що в цьому автобусі знаходився ще один дублер – українець Григорій Нелюбов. Його доля, на жаль, склалася згодом трагічно. І про цей факт, тобто про наявність тоді у Юрія Гагаріна двох дублерів нині теж мало хто знає!

Натомість саме в українському Львові сконструювали й зібрали перший в світі автобус (на базі тодішнього серійного ЛАЗ-695Б), призначений для перевезення космонавтів. Вже тоді цю модель обладнали кондиціонером повітря і навіть холодильником-баром! Відтак у світовій практиці такі спеціалізовані автомашини львівські конструктори та інженери створили першими. У салоні були гаряча та холодна вода, при вході спеціальні механічні щітки знімали з одягу та взуття бруд і пил, і все це спалювалося в двигуні. А під час переїзду скафандри космонавтів підключали до бортової системи життєзабезпечення.

Між тим саме з «космічним» автобусом і пов'язана «пікантна» традиція, котру започаткував Юрій Олексійович Гагарін. Річ в тому, що тодішній ЛАЗ, не дивлячись на всі згадані «навороти», не був ще оснащений вбудованим туалетом! Так ось – під час цього історичного рейсу Гагарін попросив зробити на півдорозі до Байконуру короткочасну зупинку, і, вийшовши з автобуса, помочився на його колесо. З тих пір всі космонавти, принаймні, чоловіки, вирушаючи звідси на орбіту, неухильно дотримуються цього гагарінському «обряду». Як не дивно, але чомусь з тими, хто згодом здійснював з Байконуру космічні польоти та ігнорував цю «неписану» традицію, як і з тими, хто потім перед стартом не дивився тепер вже культовий фільм «Біле сонце пустелі» (1970 р., режисер - Володимир Мотиль), відбувалися на орбіті різні нештатні ситуації – аж до трагічних.

Щоправда, побутує й інша версія. Це був лише привід – Юрій Гагарін, як стверджувала його близька рідня, завжди носив з собою натільний хрест. І ця зупинка потрібна була йому як привід, щоб розшнурувати ще не повністю загерметизований скафандр, поцілувати хрестик і крадькома перехреститися. Оскільки, зрозуміло, що в ті атеїстичні часи публічно на стартовому майданчику він цього зробити б уже не зміг.