Знання у сфері поведінкової економіки дозволяють досить легко маніпулювати свідомістю споживачів, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" радниця міністра фінансів України Олена Макеєва. Залежно від того, хто цими знаннями користується, результат може бути абсолютно різним: хтось заробляє на ірраціональній поведінці людей, а хтось навпаки знижує апетити до витрат, особливо бюджетних.

Американський професор університету Дюк у психології і поведінковій економіці Ден Аріелі, будучи за освітою маркетологом, на конкретних прикладах доводить існування морального податку на споживання – "Болю оплати" (Pain of Paying). Згідно з даними соціальних досліджень, люди легше розлучаються з грошима, коли оплачують у магазинах і ресторанах банківською картою, ніж готівкою. Виявляється, оплата чогось готівкою викликає в споживачів "біль", усе менше хочеться розлучатися з грошима. Цікаво те, що цим моральним податком можна керувати, притупляючи або загострюючи "біль" платника залежно від поставлених цілей.

Наприклад, загальноєвропейська тенденція до обмеження оплати готівкою, якщо слідувати філософії поведінкової економіки, спрямована на мотивацію людей легше розлучатися з грошима – більше купувати, розплачуючись банківськими картами. Адже чим покупці витрачають більше грошей, тим більше непрямих податків надходить у державну скарбницю. Зверніть увагу на каси в гіпермаркетах, де оплата здійснюється тільки готівкою, там ніколи немає черг. Світ безготівкових розрахунків – це якраз приклад притуплення "болю" оплати. Спробуйте прожити місяць за готівку: будете приємно здивовані, грошей в гаманці буде залишатися значно більше.

А от із точки зору адміністрування податків обмеження готівкових оплат – це ефективний інструмент боротьби з тіньовою економікою. Я переконана, що соціальна реклама, спрямована на боротьбу з тіньовою економікою, яка розкриває несправедливість податкового навантаження в бізнесі, відношення кількості тих, хто працює, до кількості пенсіонерів у нашій країні буде якраз загострювати біль тих, хто працює над податковою реформою, такою актуальною в нашій країні. Можна скільки завгодно знижувати ставки податків, але ті, хто їх ніколи не платив, не стануть в один день чесними, вони відчувають такий же біль при сплаті податків. Цікаво, що, як тільки політик бачить відсоток тіньової економіки в нашій країні, як тільки пряма залежність від 1% бюджетоутворюючих компаній стає очевидною, думки про зниження податків відразу ж змінюються в бік покращення існуючих сервісів та реформування ДФС.

Як інший приклад загострення "болю" можна розглянути досвід Міністерства фінансів Нідерландів. У публічній зоні міністерства розміщена інформація про державний борг країни, динаміку його зростання починаючи з 1945 року, а також про суму відсотків, які потрібно заплатити в поточному періоді. Навіщо ця інформація розміщена в Мінфіні? Розмірковуючи на цю тему, я приходжу до цікавого висновку. Якщо ви хочете загострити "біль" від неефективної розтрати державної скарбниці, ви повинні зробити інформацію про державний борг настільки видимою, наскільки це можливо. Більше того, в Україні таку інформацію потрібно розмістити на великих білбордах у всіх приміщеннях, де працюють народні обранці, щоб знизити апетити невиправданого збільшення фінансування тієї чи іншої галузі та попередити лобіювання податкових пільг.

Отже, колеги, в нашій системі з'явився новий податок – "біль оплати". І хоч він і не прописаний у податковому кодексі, він існує, причому всупереч всьому.