Учора, в неділю 31 серпня, в Японії відбулися вибори губернатора (мера) Токіо.

Політичний контекст. Як це часто водиться, вибори керівника столиці стали подією загальнонаціонального масштабу. За політичними дебатами в Токіо з цікавістю спостерігала вся країна. Тому на цих виборах була рекордна для Токіо кількість кандидатів – аж 21 (і це при заставі 30 тисяч доларів за можливість участі у виборах). І достатньо висока явка – 59% (на 13% вища ніж на попередніх виборах).

Треба розуміти, що Токіо – це країна в країні. Єдине місто, що поєднує статус префектури і муніципалітету. Бюджет Токіо дорівнює бюджетові Швеціі, а ВВП міста співмірне з ВВП Нідерландів. Лише державних службовців префектури (сюди включають поліцію і вчителів державних шкіл) – 168 тисяч чололовік.

Не зважаючи на таке хазяйство, Токіо останнім часом не щастило з очільниками. За останні чотири роки змінилося два губернатори, які достроково пішли у відставку через корупційні скандали. Хоча це не були хабарі або непрозорі тендерні процедури. Головним звинуваченням стало витрачання політичних фондів на особисті інтереси. Кожній обраній особі в Японії з бюджету виділяються кошти на політичну діяльність. Попередній губернатор Масудзое витрачав ці кошти на особистий відпочинок, авто, книги і картини, за що і поплатився відставкою.

Були оголошені нові вибори. Ну відміну від України, де на виборах між собою не можуть домовитися опозиційні партії, в Токіо з самого початку розкололася провладна Лібарельно-демократична партія. Колишня телеведуча, пізніше депутатка і міністерка оборони, харизматична й амбітна Юріко Коїке одразу заявила про своє бажання іти на вибори від ЛДП. Але в неї давно не склалися відносини з керівником токійського осередку партії, тому партія вирішила офіційно висунути іншого політика – Хіроя Масуда. І це стало фатальнлю помилкою.

Опозиційні партії теж довго вагалися зі своїм кандидатом, але врешті підтримали колишнього популярного журналіста Сюнтаро Торігоє – доволі відому та ексцентричну особу, який, утім, мав суттєвий недолік – 74 роки і чотири перенесені онкологічні операції. На чому не зовсім етично, але наполегливо наголошували його конкуренти.

Не дочекавшись підтримки рідних ліберал-демократів Юріко Коїке пішла на вибори шляхом самовисування. З одного боку це позбавило її партійної підтримки і ресурсів, з іншого – розв'язало руки в критиці як влади, так і опозиції. "Я не з партіями, я – з людьми", – це була головна стратегія її кампанії. І як виявилося пізніше – виграшна.

У своїх програмних гаслах усі кандидати мало відрізнізнялися одне від одного. Головні виклики, які чекають нового мера міста, – підготовка до літніх Олімпійських Ігор у 2020 році, пониження ризиків у випадку землетрусу в Токіо (а цю біду серйозно прогнозують вчені), проблема недостатньої кількості місць у дитячих садах тощо.

Опозиційний кандидат Торігоє намагався внести в місцеві вибори загальнополітичний контекст, закликаючи проводити в столиці політику, відмінну від курсу Кабінету Міністрів, а також обіцяючи не допустити можливих змін до Конституції. але ці питання на місцевих виборах мало кого цікавили.

Токійці голосували не за програми, а за особистості. Й у цьому не виявилося рівних Юріко – першій в історії жінці-губернаторці Токіо.
За неї проголосувало 3 мільйони виборців, за її суперника від рідної партії – Масуда – 1,8 млн, за опозиціонера Торігоє – 1,3 млн. Результат виборів породив низку нових інтриг.

Перша: чи добуде Юріке всі чотири роки повноважень? Чи знову корупційні звинувачення дочасно обірвуть кар'єру? Під час кампанії вона вже заявляла, що в разі перемоги не полетить на олімпіаду в Ріо-де-Жанейро, бо проблем вистачає вдома. Хоча, як керівниці міста, яке прийме олімпійську естафету від Ріо, їй годилося б це зробити. Вже після виборів вона сказала, що мабуть таки полетить, але не першим класом, як любив це робити "папєрєднік", а просто бізнес-класом:).

Друга інтрига полягає в тому, як тепер складуться у неї відносини з правлячою рідною Ліберально-демократичною партією, яка відмовилася підтримати її на виборах. Керівник партії, прем'єр міністр Японії Абе самоусунувся від особистої підтримки кандидатів на виборах мера, відчуваючи, що Юріке може перемогти. Тому очевидно новий мер і далі залишиться членом ЛДП. Однак вона вимагатиме серйозних кадрових чисток у токійському осередку. Також у місцевій раді більшість має ЛДП, але якщо депутати не будуть підтримувати ініціативи мера, Юріке вже пригрозила, що розпустить раду. Повноважень і політичної волі у неї вистачатиме.

Й остання інтрига. Градоначальник Токіо – це вінець кар'єри Юріко Коїке чи вона має амбіції стати першою в історії жінкою-прем'єр-міністеркою Японії? Всі одноголосно сходяться на думці, що таких амбіцій у неї більш ніж достатньо.

Але зараз Юріке 64 роки. Строк її повноважень закінчується якраз напередодні токійської олімпіади. Якщо вона вирішить бути мером і під час олімпіади, їй необхідно буде балотуватися ще на одну каденцію. А це ще чотири роки, після яких претендувати на крісло прем'єра буде проблематично, навіть незважаючи на знамените японське довголіття.

Ми дуже мало знаємо про внутрішні політику Японії, а вона, виявляється, не менш цікава і захоплива.

У наступному дописі більше напишу про процедуру японських виборів. Там є чому повчитися і чому подивуватися:).