Останнє засідання Національної ради реформ стосувалося переважно економіки. Одне із питань порядку денного - дерегуляція.

Мабуть, ця реформа побила всі «рекорди» - дерегуляція проводиться з 2005 року. За цей час змінилося два президента, сім прем'єр-міністрів, але до завершення процесу ще дуже далеко. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише народний депутат Оксана Продан.

Експерти тільки в п'яти секторах економіки нарахували 8 600 регуляторних документів, які необхідно оцінити для прийняття рішення про необхідність їх зміни чи скасування. Отож, якщо не змінити підхід, ще не один прем'єр-міністр зможе обіцяти та звітувати про проведену дерегуляцію. При цьому жодних гарантій належних умов ведення бізнесу бути не може, адже зараз, як і раніше, основними виконавцями дерегуляції є чиновники. Ті, які звітують про процес і які зацікавлені в нескінченності процесу. Як недобросовісні чиновники в ремонті чи недобросовісні адвокати - в продовженні розгляду справи.

Україна, економіка, бізнес є замовниками. Замовниками нової системи регулювання економіки, яка гарантуватиме:

- безпеку споживачам та навколишньому середовищу;

- захист прав, в тому числі права власності;

- створення конкурентних умов та обмеження монополістів.

Чи можливо побудувати таку ефективну систему через дерегуляцію? Як бачимо, ні, адже саме через ситуативність, безсистемність та відсутність цілісного бачення майбутньої системи регулювання під час дерегуляції виникли питання щодо посилення рейдерства, псування екології, зменшення надходжень до бюджету.

Щоб нарешті створити прозору та не корупційну систему регулювання, потрібно визнати, що стару будівлю ніщо вже не врятує. Нам потрібна нова, простора і якісна. Відтак замість того, щоб вносити зміни в діючі закони, переглядати тисячі постанов, наказів і т.д., краще одразу побудувати сучасну європейську регуляторну систему.

Як це зробити?

Моя пропозиція: дати чиновникам і депутатам рівно один рік на розробку нових правил, обмежити їх чіткими часовими та процедурними рамками. А через рік старі регуляторні норми втратять юридичну силу.

Переконана, ніщо так не стимулюватиме чиновників, як загроза залишитися без роботи. Адже що робитимуть численні інспекції, органи ліцензування, якщо старі закони не діятимуть? Відтак вони змушені будуть зробити все, щоб були прийняті нові.