Основною світовою сенсацією року можна сміливо назвати перемогу кандидата від Республіканської партії Дональда Трампа в американських президентських виборах. Якщо в українському сегменті обрання Дональда Трампа на пост президента Сполучених Штатів викликало деяке сум'яття, то в російській стороні ця новина була зустрінута бурею тріумфу.

Володимир Путін одним з перших направив Трампу вітальну телеграму. У Держдумі під час пленарного засідання, коли голова думського комітету з освіти В'ячеслав Ніконов повідомив парламентаріям, що Гілларі Клінтон визнала свою поразку, слова виступаючого заглушили бурхливі оплески. Голова Держдуми В'ячеслав Володін висловив надію на можливість більш "конструктивного діалогу" з новим американським президентом, зазначивши, що "сьогодні відкривається нова сторінка відносин з США". "Звичайно, це дає можливість сподіватися на те, що наші відносини набудуть іншого характеру, вони будуть більш поважними і конструктивними з боку, в першу чергу, США", - сказав він.

Читайте также: Newsweek: Американские послы уверяют, что Трамп не прекратит поддержку Украины и стран Европы

За словами спікера Ради Федерації Валентини Матвієнко, перемога Трампа "дає надію на вихід з кризи в російсько-американських відносинах" і зміну зовнішнього курсу Сполучених Штатів.

"Людина, яка не обтяжена рішеннями попередньої адміністрації, буде реалістом, прагматиком", - сказала вона. І тільки досвідчений комуніст Іван Мельников, хоча і визнав, що Трамп готовий до "творчого діалогу", все ж порадив співвітчизникам не піддаватися ейфорії в зв'язку з його перемогою на виборах. "Ілюзій і ейфорії бути не повинно. Американський імперіалізм і хижі інтереси транснаціональних корпорацій, звичайно, нікуди не дінуться", - сказав журналістам депутат від КПРФ. Мельников також додав, що зараз очікується "дуже цікавий етап". "Не від Трампа зараз залежить майбутнє Росії і навіть не від нашої зовнішньої політики", - сказав він.

Нескладно здогадатися, про який "конструктив" мріють російські високопоставлені чиновники. Уже ввечері в ефірі одного з російських телеканалів, що спеціалізуються на "п'ятихвилинках ненависті", депутат Державної Думи Костянтин Затулін пояснював: "Ми можемо домовитися з США щодо України тільки через Сирію. Ми взагалі прийшли до Сирії, щоб домовитися щодо України". Прекрасне визнання, чи не так? Мільйони понівечених життів, бомбардування, загиблі діти. Чого тільки не зробиш задля старого доброго "конструктивного діалогу". Творчий підхід - нічого не скажеш.

Ще одне зізнання про те, як Росія має намір використовувати "свого переможця" Дональда Трампа, зробив лідер руху "Суть времени" Сергій Кургінян. Російський політолог, громадський і політичний діяч, в минулому театральний режисер яскраво змальовував очікування, які покладає на американського президента Кремль. "Якщо буде Ялта-2, значить, вибір Трампа - абсолютно для нас щасливий момент в історії. Якщо Ялти-2 не буде, то будемо мати справу з Римом, який хоче панувати іншими методами, ніж Карфаген Гілларі Клінтон. А ці методи можуть виявитися для нас теж дуже небезпечними. Тому Ялта-2 - ось та розвилка, на якій ми опинилися. Але він, Трамп, - це шанс".

Звичайно ж, президент-республіканець ніякий не шанс для агресивної регіональної країни, що стоїть на порозі катастрофи. Все це кремлівські фантазії. Дональд Трамп від самого початку позиціонував себе президентом, який має намір сконцентруватися на внутрішніх проблемах. Це означає, що у зовнішній політиці відбудуться зміни. І зовсім не такі, на які сподіваються в Росії. По-перше, державна система Сполучених Штатів не передбачає одноосібного самоуправства. Які б симпатії не відчував новообраний американський президент до "друга Володі", політику робитиме команда республіканців. З огляду на різкі заяви конгресменів від цієї політичної сили на адресу кремлівського керівництва, Москві швидше варто очікувати "прочуханки".

Не зайвим буде враховувати, що Дональд Трамп - людина амбітна і владна. Як тільки Володимир Путін скористається його довірою - а він скористається, будьте впевнені - в дію може вступити особиста неприязнь і ображене самолюбство. Надії Кремля сильно перебільшені. Ні "Ялти", ні "Мюнхена" не буде.

Читайте також: Дональд Трамп: Я полностью за Украину. Мы боремся за нее, как никто другой

Але замислитись українцям все ж є над чим. Російська риторика ясно дає зрозуміти, що в планах Кремля нічого не змінилося. Москва, як і раніше, прагне до повернення України в "імперське лоно". Вони готові вбивати і руйнувати в надії на поділ світу. Але є і щось нове в російському "сьогодні". Сил на пряму окупацію, а потім і утримання в підпорядкуванні захоплених територій у них просто немає. Росія тисне дипломатично як на Україну, так і на Захід, дестабілізує ситуацію і сподівається, що шантаж спрацює.

Сьогодні і Україна, і Росія бачать вирішення своїх проблем у діалозі з Заходом. Але якщо Україні необхідна підтримка: дипломатична, фінансова, військова, то Росія розраховує на "ввічливе мовчання" у відповідь на її безчинства на нашій землі. Склалася, по суті, нова ситуація. З обранням президента-республіканця, поки Росія сподівається "домовитися", Україна отримала шанс зміцнити себе. Сьогодні будь-які мовні закони, видворення агентів впливу, обмеження присутності російського бізнесу, поставок товарів на окуповані території і захист українського культурного простору стали як ніколи можливі.

Натомість же ми чуємо про "необхідність діалогу з окупованими територіями", про налагодження зв'язків, про необхідність відновлення транспортного і залізничного сполучення з Кримом і про розширення списків дозволених до торгівлі товарів. З'являється безліч всілякий "післяокупаційних" програм, які пропонується запускати вже зараз. При цьому немає і натяку на посилення Української держави. Як немає і запиту на боротьбу з окупантом.

Усередині країни складається ситуація, коли слова про війну і хижацькі плани агресора перетворилися на гасла. Замість того, щоб стати стимулом, програмою до дії. У той момент, коли Росія наполягає, що "українське питання" належить до сфери її внутрішніх інтересів, українське керівництво не поспішає артикулювати, що "русский мир" все ще залишається внутрішньою проблемою України. Проблемою, яку треба вирішувати. Проблемою, на вирішення якої треба зважитись.