Подорожуючи Заходом Європи, часто бачу літніх людей за столиками кафе й ресторанів, у кінотеатрах і на концертах, вони гарно вбрані, щасливі. Доживають віку в достатку. Навіть у Східній Європі таких часто можна побачити - хоча й існує можливість, що ви зустрінете тих же вихідців із Заходу, які приїхали відпочивати й витрачати гроші. Наприклад, два тижні тому в Угорщині я поїхав у термальні басейни біля міста Печ, і знайомий, що порекомендував їх, сказав: там буде повно старих туристів із Австрії й Німеччини. Так і було. Ці мої спостереження не нові, і я зовсім не претендую на оригінальність, наводжу їх тут тільки для того, щоб підсилити контраст.

Адже українські люди похилого віку не мають змоги не те що закордон подорожувати й відкривати для себе світ - найчастіше вони приречені взагалі не виїжджати зі свого міста чи села. Бо не мають грошей на подорожі, розваги, їм не вистачає на їжу, не кажучи вже про дорогі ліки й не менш вартісні комунальні послуги. Старі й немічні, вони рідко виходять з дому, а їхні маршрути обмежуються походами до лікарів, у супермаркети, у соціальні служби за довідками й субсидіями, та на цвинтарі - провідати тих рідних, які вже покинули цей світ.

Ціле життя вони сумлінно працювали, виконували свою роботу, але тої держави, яка наймала їх, уже немає (від себе додам - і слава Богу). Україна платить їм пенсії, але становище нашої держави самі знаємо яке, та й демографічні показники невтішні, нація старіє, а відтак пенсіонерів щороку більшає, а отже й пенсії мізерні. Як на такі прожити? Просто прожити, без епітета «гідно»? Ніяк. Комусь пощастило, і вони мають велику родину, родичів на селі, які допомагають з харчами, вдячних дітей, які не залишають в біді. Але й є такі старенькі, що зі злиднями залишилися наодинці. Давно відпродали сяке-таке добро з хати, при нагоді у вільну кімнату селять студентів, шукають жалюгідний підробіток - і поки мають сили, прибирають у під'їздах, працюють консьєржами чи сторожами, ледь зводячи кінці з кінцями.

Читайте также: В очікуванні мінімальної зарплати: хай Бог милує

Ми всі їх бачимо щодня. У під'їзді, на вулиці, в магазині. Наближаються свята, і зубожілих пенсіонерів за милю видно в супермаркетах, де вони засмучено ходять з двома-трьома акційними й найдешевшими продуктами в кошику, поки навколо всі пакують цілі візки. До чого я проваджу?

До того, що допомогти таким людям зовсім не складно. Бодай раз на рік. Побачите в супермаркеті - оплатіть їхні покупки або самі наберіть повний кошик і просто віддайте. Маєте таких сусідів - занесіть торбу харчів до них додому, привітайте зі святами. Якщо соромитеся чи не хочете принижувати їх, скажіть, що це на вашій фірмі така святкова акція. Візьміть не лише найнеобхідніші продукти, не забудьте ро ласощі, фрукти. Знаєте, як старенькі бабці люблять солодке? У них уже дуже давно не було змоги витратити на таке зайву копійчину.

Даруючи свято іншим, ви забезпечите святковий настрій і собі. Хай дива трапляються, а щасливих людей більшає. Добрі вчинки повернуться вам сторицею. Радісних свят!

Читайте также: Накопичувальна система: що буде з пенсіями в Україні з 2017-го року