Зараз наші освітянські бюрократи за старою звичкою наввипередки рапортують:

«Ми досягнемо концепції нової української школи!». Трохи згодом почуємо: досягнемо достроково і передосягнемо, уже досягли, догнали і перегнали.

Читайте також: По цю та по іншу сторону тестів ЗНО багато цікавого

Цитую: «Цього дня міністр відвідала Новопетрівську ЗОШ І-ІІІ ст. Вчителі школи показали свою готовність щодо впровадження освітніх реформ».

Але за лаштунками офіційно-удаваної підтримки реформ панують зовсім інші настрої.

Пише мені в приват один з учасників зустрічі в Одесі: «Соромно за колег вчителів, що запитання до міністра, яка презентувала НУШ, лише на рівні «шлунка». Турбують проблеми, на кшталт, щоб «години, не зрізали», а суть усього цього процесу, навіщо це потрібно робити, нікого і не цікавить.

А коли Лілія Михайлівна сказала, що директорів тільки на два терміни будуть призначати, гул невдоволення був серйозний.

Читайте також: Культура тестування: світ і ми

Страшно з зони комфорту виходити, страшно змінюватися - от головна проблема».

P.S. 1. Як можна «показати свою готовність щодо впровадження освітніх реформ»? Ніяк!

2. Учителі ніколи не бувають готовими «впроваджувати освітні реформи», які йдуть зверху. Це не є ні добрим, ні поганим. Просто так є.

3. Працюють лише сили змін знизу, якщо їх здетоновує, наприклад, активний пресинг з боку батьків та учнів, переконання дією з боку «продвинутого» директора школи чи «розрив шаблону», зроблений висококласним експертом (майстер-тренером).