До початку війни на сході України ситуація з боєприпасами для цивільних була дещо кращою, ніж зараз, хоча у нас був тільки Луганський патронний завод - вітчизняний виробник боєприпасів, які могли використовуватися цивільними. Передусім для цивільного внутрішнього ринку він виробляв патрони калібром 7,62х39 мм – це найбільш розповсюджений калібр. Але Україна для цього виробництва не була пріоритетом, тому що більша частина продукції йшла на експорт (я припускаю, що близько 90%). Також до війни у нас на ринку були боєприпаси російських Тульського і Барнаульського патронних заводів. Але вони автоматично зникли одночасно з, м'яко кажучи, погіршенням відносин між Україною і Росією.

Відповідно, був момент, коли в Україні боєприпасів не було взагалі. Взагалі! Тобто патронів саме калібру 7,62х39, який був затребуваним і серед добровольців, що йшли воювати саме з такою зброєю (часто-густо це була їхня власна зброя), просто не було в наявності.

У такій ситуації не дивно, що восени 2014 року ціна за один боєприпас сягнула 1,10-1,20 доларів у роздріб. Це були просто захмарні ціни: щоб вистріляти магазин, 30 патронів, треба було заплатити 40-45 доларів. Це – просто маразм. Потім на ринку з'явилися боєприпаси, які завозили з Польщі. Всі тоді раділи, що хоч вони з'явилися, і їх можна було купити не за 1,20 доларів, а вже по долару. Потім, поступово, ціна знизилася, і сьогодні вона становить 60-70 центів. Хоча і це – вдвічі дорожче, ніж вони мають коштувати для цивільних. Втім, вибору немає, адже сьогодні Україна ніяких патронів не виробляє, є тільки патрони, що завозяться з Польщі.

Читайте також: Питання допомоги зі сторони НАТО впирається в українську корупцію, – експерт

Чому Україна досі не налагодила випуск патронів всередині країни? Є кілька факторів.

По-перше, з цим питанням зволікає держава. Вона взагалі погано розібралася, з якими калібрами треба працювати, що таке "стандарти НАТО"... Вона навіть досі не визначилася, коли у нас буде патронний завод, який буде забезпечувати потреби нашого війська і силових структур: хтось говорить, що він з'явиться у 2021 році, хтось – що у 2026 році... Тим часом, пан Турчинов ще торік оголосив, що радянські патрони закінчилися...

150 тонн боєприпасів Україні передала Латвія. Звісно, так можна постійно побиратися по всьому світові, але у воюючій країні має бути власне виробництво боєприпасів. Думаю, що РНБО має докласти не надто великих зусиль, щоб державний концерн «Укроборонпром» нарешті побудував якийсь завод, який би забезпечував потреби української армії. Бо у армії не повинно бути з цим проблем. А у нас із деякими калібрами, як повідомляють хлопці, просто біда.

По-друге, бізнес має створювати свій напрямок для того, щоб забезпечити боєприпасами цивільних, але зараз усі умови для цього несприятливі. Перш за все, через деякі міжнародні обмеження. Наприклад, обладнання, на якому виробляються ці боєприпаси, подвійного призначення – на ньому можна виробляти боєприпаси і для цивільних, і для військових, відповідно, таке обладнання знаходиться під особливим наглядом урядів усіх країн світу. Тому, якщо навіть задатися метою побудувати у нас такий бізнес, завезти в Україну таке обладнання дуже непросто. Мені достеменно відомо, що було декілька спроб – з Туреччини, Італії, Великої Британії, Америки. І нікому це не вдалося, бо просто не отримують дозволу від урядів цих країн. Це – складний момент, і це одна з об'єктивних причин, яка заважає налагодити у нас виробництво.

Читайте також: Українська армія наближається до стандартів американської

Також існує питання дозвільної документації та ліцензування цієї діяльності. Якихось надто величезних коштів, аби започаткувати такий бізнес, не потрібно. Проте ніхто нічого не робить, адже в Україні є купа структур, які постійно будуть вставляти палки в колеса, бо процедура нормально не виписана, закону не існує, ринок не сформований. Тому, коли кажуть, що виробляти патрони буде вінницький завод "Форт", це "класно" – адже це казенне підприємство Міністерства внутрішніх справ, яке і так робить все, щоб українці мали якомога більше проблем на шляху до законного володіння зброєю. Тобто знову всі яйця складають в один кошик. Знову монополія. А результат один – страждають власники зброї...