Тарас Аватаров вже більше року відбуває покарання у білоруській в’язниці. 5 травня 2016 року суд м. Мінськ визнав його винним у незаконних діях щодо зброї та боєприпасів і в контрабанді саморобного вибухового пристрою (ч. 2 ст. 295 і ч. 2 ст. 228 КК), та засудив на п’ять років ув’язнення.

У 2015 році разом з ДУК «Правий сектор» Аватаров брав участь у бойових діях на Донбасі. За словами його мами – Людмили Поспіх, під час поїздки до Києва її сина викрали російські спецслужби і доставили в Мінськ, де передали білоруському КДБ.

Про деталі справи білоруського добровольця, який захищав Україну від російської агресії, його мама розповіла сьогодні на конференції в Києві.  

Затримання

В Україну мій син поїхав 5 жовтня 2015 року.

26 листопада мені подзвонили: «Хто ви така?». Я представились і запитую: «А ви хто?». «Ким вам приходиться Тарас Аватаров?» - запитали. Я говорю: «Сином». Він тут же запитує: «А на якому психічному обліці він перебуває?». Я говорю: «Побійтесь Бога, про який психічний облік ви говорите?!». 

Відразу я подумала, що може син на когось накинувся, з кимось побився. Але, ні. В 11-й дня всю нашу сім’ю звезли в КДБ Білорусі, де одразу зажадали підписання документів про нерозголошення. Нас допитували шість годин, після чого ми повернулися додому. Вдома на той час вже пройшов обшук. Понятим під час обшуку був підполковник прикордонної служби, який відразу ж заявив, що так званий вибуховий пристрій, який знайшли в сина - навчальний, і не може бути саморобним вибуховим пристроєм. Йому заткнули рот.    

Читайте також: Загрози навчань "Захід-2017": Білорусі не оминути війни з РФ

Сина затримали в Києві, куди, за словами його товариша по службі з позивним «Кулібін», він відправився з зони АТО, щоби подати документи для отримання українського громадянства. В листі до нас, написаному англійською мовою, Тарас розповідає, що в Києві його затримали російські спецслужби. Вони посадили його в автомобіль, у якому сиділи три людини, і відправили в Білорусь. Для чого це було зроблено? Щоб показати, що мого сина було затримано не в Україні, а в Білорусі. Його довезли до Гомеля, де посадили в поїзд на Мінськ. У поїзді його супроводжували п’ятеро людей.

В Мінську сина доставили в КДБ, де цілий день водили по кабінетах і допитували. Потім відпустили. А вночі його затримали на залізничному вокзалі. Затримання спецслужбісти фіксували на камери, а з 27-го листопада білоруські канали почали розповідати про затримання білоруського добровольця, який воював у зоні АТО в Україні. Особливий акцент робився на тому, що у Тараса знайшли довідку від «Правого сектору», який заборонений в Росії. 

Слідство  

У ході слідства мого сина півтора місяця протримали в психіатричній лікарні, де не було доведено, що він психічно хворий. Весь цей час його тягали на допити в КДБ. Все це робилося, щоб показати, як в Білорусі воюють з тими, хто воює в Україні. Ніхто не приховував, що це показовий процес. 

Читайте також: Коханівський: Заява Захарченка про "Малоросію" – це крик переляканого жлоба

Всі речові докази, в тому числі так званий саморобний вибуховий пристрій, які згадувалися в матеріалах справи, слідством знищені. На аудіозаписі, на якій син нібито зізнається, що привіз пристрій з України, нічого такого він не казав. 

Вирок

Сина засудили на п’ять років. Як зазначається в обвинувачувальному акті, за саморобний вибуховий пристрій і контрабанду. З травня 2016 року він знаходиться в колонії. Його тримають у камері-одиночці, в якій немає вікон. Він не має права на побачення з рідними і отримання листів.

Справу Тараса буде ще розглядати Верховний суд Білорусі, але вже всім зрозуміло, яким буде результат. Надії на Європейський суд з прав людини також мало – для Білорусі цей суд не існує. Але ми продовжуємо воювати за свого сина і будемо це робити, скільки у нас буде сил.

Заклик

В Україну я приїхала не стільки для того, щоб розповісти, яка біда сталася у моїй сім’ї – а це не біда, я пишаюся своїм сином, - як для того, щоб підтримати тих добровольців з Білорусі і Росії, які не можуть повернутися додому і яких ловлять та вивозять з України.   

Я закликаю українську владу звернути увагу на тих хлопців, які воюють за те, щоб Україна була вільною. Я прошу, щоб їх захистили так само, як вони захищають Україну.