Про ефективність економічної політики судять за багатьма показниками, але один із основних – це курс офіційної валюти країни, у нашому випадку – гривні. Якось у нас заведено, що чим стабільніший курс, тим якіснішою і продуманішою вважається економічна політика. Але не можна сказати, що протягом всього літа вона в нас була суперефективною, коли гривня спустилася зі своєї попередньої зони комфорту 27-28 грн за долар на більш низький рівень.

Які були проблеми протягом цього літа? Перша проблема полягала у тому, що Національний банк України, у якого станом на початок літа резервів було на рівні близько $ 17,3 млрд, зробив серйозний прорахунок у своїй політиці. Він поповнював золотовалютні резерви країни не так активно, як мав би.

Читайте також: Беспрецедентное подорожание газа на заправках. Где массовый протест?

Звісно, валюту НБУ купляв і збільшив свої резерви, але це не були надто великі кошти – у підсумку сума не надто відрізняється від резервів на початку літа – $ 17,5 млрд. Ось чому протягом літніх місяців курс так сильно спускався донизу.

Враховувати потрібно було й те, що влітку, як правило, валюти в Україні продається більше, ніж в інші періоди, тому що основні гравці, які її продають, – це, насамперед, аграрії. У них влітку починається активний сезон: усі попередні їхні запаси були переведені у валюту, і ось із приходом літа вони їх активно починають розпродавати. Таким чином, аграрії у нас можуть впливати на курс. І те, що відбулося влітку, називається зміцненням гривні. Національна валюта зміцнюється, якщо курс щодо долара знижується.

Отже, НБУ потрібно було використовувати стратегію активного закачування валюти до своїх золотовалютних резервів. Чому? Тому, що, по-перше, ще цього року ми повинні виплатити за нашими зовнішніми державними боргами ще близько $ 1 млрд.

Читайте також: Чи є перспектива у криптовалют в Україні?

По-друге, треба не забувати, що  у 2018-2019 роках Україна повинна повернути за зовнішніми державними боргами ще понад $ 10 млрд. А в умовах, коли немає співпраці або ж співпраця з Міжнародним валютним фондом перебуває на тимчасовій паузі, нам не буде звідки брати валюту, щоб повертати борги.

Іншими словами, потрібно було створювати подушку безпеки. Не боротися за те, щоб курс зміцнювався, а тримати його в попередній зоні комфорту – 27–28 грн за долар – для того, щоб формувати додаткові резерви, аби потім можна було б ними розраховуватися з кредиторами. Але, схоже, в головах представників нинішнього керівництва Нацбанку якась інша ідея. І загалом вони не те, що не займалися створенням подушки безпеки, але взагалі не вважали за потрібне це робити з якихось незрозумілих причин.  

А зараз приходить осінь. Наш експорт зростає, хоча й меншими темпами, аніж імпорт, що також було очікуваним на тлі зміцнення гривні. У результаті перша статистика, опублікована Нацбанком, показує, що платіжний баланс України уже за результатами липня, тобто, вважайте, від січня до липня, зведений з дефіцитом.

Дефіцит у липні складає $ 285 млн – це один із перших і найголовніших сигналів про те, що місцева грошова одиниця в будь-якій країні за таких умов повинна перебувати в зоні дискомфорту. Зона дискомфорту означає, що в країні з'являється девальваційний тиск. Хоч він може працювати через будь-які механізми, але працювати однозначно буде.  

І ось цей дефіцит у 285 млн грн тільки за липень (статистика за серпень має стати відомою згодом) свідчить про те, що в політиці НБУ були прорахунки і помилки. Крім того, девальваційний тиск, який нібито з'явився через торгівлю, можливо, був нівельований завдяки надходженням ззовні.

Але і тут не все "слава Богу". Протягом того ж періоду – від січня до липня – обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну знизився порівняно з аналогічним періодом минулого року на $ 1,1 млрд. І ось це зниження – теж фактор, який відіграє роль у нашій економіці.

Ще один доказ потенційної присутності девальваційного тиску – це те, що бюджет на 2017 рік верстався на рівні курсу 27,2 грн за долар. Це був середній річний курс, який очікували побачити цього року. І якщо курс був нижчим, то, ймовірніше за все, державний бюджет недоотримав своїх коштів. Тож для того, аби вийти на ті обсяги, які були закладені в бюджеті, потрібен середній курс 27,2 грн за долар. Та якщо влітку курс тримався в зоні комфорту 25–26,5 грн за долар, зрозуміло, що потрібно девальвувати.

Утім, альтернатива курсу є. Можна залишити його у спокої, але тоді треба збільшувати рівень інфляції, що потім все одно підтягне курс. На чаші терезів у будь-якому випадку опиняться шок для населення через інфляцію та шок через курс.

На кінець нинішнього року, імовірно, буде курс 28,5 грн за долар, і це за умови, якщо не буде жодних катаклізмів. Водночас, якщо будуть проводитися активні реформи, якщо наступного року в країну будуть вкладатися прямі іноземні інвестиції, не в такому обсязі, як цьогоріч, – орієнтовно $ 2,5 млрд – і навіть не в такому, як торік, – $ 3,4 млрд, а вже обсягом близько $ 5 млрд, то ми зможемо побачити зміцнення гривні до рівня 20 грн за долар.

Однак, якщо реформи будуть млявими і Україна матиме низькі показники в міжнародних рейтингових агентствах, то девальвація буде присутньою, і тоді курс може легко опинитися за межами, які прогнозують навіть у проекті бюджету на 2018 рік, а це 29,3 грн за долар.