Минуло 3 роки від підписання "мінських угод", які були нав'язані Україні під диктовку агресора після Іловайської катастрофи. За ці роки Кремль не виконав жодного зобов'язання, зокрема щодо припинення вогню та відведення військ. І тепер під вивіскою закону про деокупацію українцям із барабанним боєм показової антиросійської риторики підсовують фактично визнання вимог агресора.

Влада під покровом ночі (хоча лише у злодіїв, як каже народ, бувають справи о такій порі) без будь-якого обговорення, таємно від українців вносить до парламенту два "договорняцькі" законопроекти (N7163, N7164) з наміром якнайшвидше протягнути їх наступного дня.

Із законопроектом N7164 усе зрозуміло. Він продовжує на рік дію Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", за який 16 вересня 2014 року, витягнувши картки, не голосувала єдина фракція парламенту – "ВО "Свобода".

Читайте також: Про реінтеграцію в пакеті з "особым статусом"

Злощасна 7-ма стаття законопроекту N7163 закріплює одностороннє зобов'язання України виконувати "мінські домовленості", які тепер стануть законом України.

Нагадаємо зміст цих домовленостей:

1. Московськими окупантам та їхнім посібникам-терористам гарантується амністія.

2. Узаконюється режим "сприяння" для російської мови і знищення української мови.

3. Надається імунітет депутатам, "обраним" під контролем терористів.

4. Терористи призначатимуть керівників органів прокуратури і судів, а самі стануть "народною міліцією", підпорядкованою лише місцевій владі, яку – цілком імовірно – буде обрано з колишніх ватажків бойовиків.

Читайте також: Принятие законопроекта о Донбассе ничего не поменяет. Изменить ситуацию может только Путин – Касьянов

5. Україна має забезпечити прямі зовнішні відносини Донбасу з регіонами Росії. По суті визнається факт відсутності кордону з Росією.

6. І найбільш цинічне – Україна за це все має платити, не вимагаючи сплати жодних податків.

Для чого владі потрібно легалізувати "мінські домовленості" законом?

Щоб розтягнути війну до безкінечності, навічно. Бо війна для них, по-перше, це запобіжник проти відставки, по-друге, це дуже прибутковий бізнес, бізнес на крові.