У житті рядового громадянина України під фанфари урядового тріумфу про пенсійну реформу сталася визначна особиста подія – у поштовому ящику він знайшов урядове повідомлення проте, що за заслуги перед батьківщиною він може прибути на Головпоштамт і отримати свою першу, заслужену впродовж 40  років трудового стажу пенсію.

Звичайно ж, номінанту пощастило, бо до його персональної винагороди було приплюсовано грандіозне підвищення, яким гордиться прем'єр Гройсман, як своїм найвидатнішим звершенням на чолі України.

Крім того, пенсійний орган сповіщав, що сума прожиткового максимуму включає також доплати за особливі заслуги, оскільки наш номінант був організатором революції за визволення України у 1989-91 роках, за що відзначений орденами, очолював державні структури регіонального і центрального рівня та дипломатичні установи, має найвищий ранг державного службовця та найвищий дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного посла, виходить на відпочинок із посади професора столичного університету і продовжує писати і видавати за кордоном книги, які в англійському перекладі читає цілий світ.

Читайте також: Майдан: сейсмологічний розріз

Так що інтрига, яку містив виклик на Головпоштамт, була вельми зворушливою.

Приємна пані із поштового вікна виставила відомість, на якій значилася сума, рівна 100 євро.

Професор глобалістики, який читає цілий курс лекцій про соціальне розшарування людства і пише книги про планетарний егоїзм членів списку журналу «Форбс» перед 3 мільярдами землян, які живуть за даними ООН практично за межею фізично виживання, загордився за рідного президента, який перемістив його особисто на дно, як  полюбляє висловлюватися науковець на лекціях і у книгах, глобального келиха.

Засоби існування, які виділив йому уряд його країни, що безупинно репетує про інтеграцію у золотий мільярд, прирівнюють відвідувача центральної київської пошти  до громадян африканських країн південніше Сахари, яка вважається, за його професорським визначенням, зоною гуманітарної катастрофи планетарного масштабу.

Тепер наш номінант Головпоштамту на Майдані мав усі підстави внести у  свою лекцію корективу – зона південніше Сахари знайшла своє продовження у центрі Європи, у якій  під облудою євроінтеграції звершується класична сомалізація. Соціальний апартеїд проти титульної нації і корінного населення.

Новоспечений пошуковувач щойно отриманої винагороди добре пам'ятав головну фразу президента за три роки його владарювання – тепер ви, дорогі мої виборці, може завдяки мені, завдяки історичній перемозі безвізу, полетіти на каву в омріяну предками і сучасниками Європу.

Так сталося, що  збагачений своєю першою у житті пенсією скромний український громадянин відбув на міжнародний симпозіум, на який його запросили колеги зі світових інтелектуальних кіл. Ясна річ, як це робиться з українськими вченими, за рахунок приймаючої сторони.

Та сама історична кава по-віденськи у самому Відні  чи у будь-якій європейській столиці, канонізована порошенківська кава, яка стала символом історичного подвигу чинного президента, коштує  шість євро.

 Одна кава – рівно шість відсотків прожиткового максимуму. Президент, який займається дипломатичним туризмом за державний кошт, про ціни у Європі і зарплати та пенсії у його країні не знає. Доводжу до його відома: оскільки ціни у Європі за роки його каденції не змінилися, а зарплати і пенсії в Україні у доларовому чи євро вимірі зменшилися у чотири рази, це свідчить, що за ці три літа Україна стала у три рази далі від Європи.

Куди її ведуть єврореформатори? До Африки, південніше Сахари, перетворюючи квітучі садки вишневі у центрі Гардленду на соціальну Сахару посеред Євразії.

Аби не зганьбити реформаторський курс рідної влади, щойно спечений пенсіонер ретельно відрахував шість відсотків пенсії імені Гройсмана  і у перерві між засіданнями симпозіуму взяв собі таки каву усім домашнім урядам і президентам на зло.

Розговорився зі знайомим колегами із європейських країн. Не втримався, аби не поділитися епохальною подією у своєму житті. Європейці не повірили. Пара французьких професорів у галузях фізики і гуманітарних досліджень повідомили, що їхня сумарна пенсія становить у місяць 15 тисяч євро. Швейцарець виявився скромнішим і поремствував, що мусить виживати на 5 тисяч євро в місяць.

Читайте також: Сергій Лещенко: Кілька сімей вирішили, що Україна – це їх власна нагорода за Майдан! ВІДЕО

У  100 євро українського колеги вони просто не вірили. У їхній свідомості соціальний апартеїд на-українському не вкладається.

Фахівці із міжнародного права і  боротьби зі світовою бідністю просто захлиналися цією злощасною кавою, коли почули, що національна валюта за три роки впала у три рази. Комунальні податки водночас виросли у 4-7 разів. І це на фоні зростання у 2-3 рази прив'язаних до долара споживчих цін на товари щоденного вжитку.

Завсідники імпровізованого круглого столу пробували знайти прецеденти із минулого чи сучасного людства, але не знаходили.

• Слухайте, чисто статистично ви би мали уже всі повмирати. Погодьтесь, те, про що ви говорите, шановний український колего, перебуває поза статистикою ООН хоча б у рамках визначення Індексу людського розвитку, який ми тут на симпозіумі обговорюємо. Ви мабуть знаєте, колего, що таке шегренева шкіра? – запитально глянув в очі француз.
• Аякже, «Шегренева шкіра» вашого земляка Бальзака - мій улюблений твір ще зі студентських років. Шкіра, яка невблаганно скорочується аж до летальних розмірів. В Україні зараз реально проживає на постійній основі не більше 30 мільйонів. А було в час проголошення незалежності понад 50. Так що прав ваш геніальний Оноре, який не лінувався їздити із Парижа до коханки у Бердичів.
• Як ви можете терпіти таку владу? – вигукнув колега з Італії. - Ви усіх нас закликаєте лобіювати у наших парламентах визнання геноциду українського народу у минулому столітті. А як називається те, що ви робите зараз?
• Тепер я розумію, чому ви, українці, практично єдині у Європі, змушенні робити революції. І що, знову буде революція? – збуджено запитав нетипово емоційний англієць.
• А ви як вважаєте? - допиваючи безвізовий трунок, спитав у Європи український доповідач, якому після цієї перерви на каву  якраз належало робити доповідь про перемоги реформ в Україні.     

 Василь БАЗІВ,  для UAINFO