Майдан, як відомо, – це вулкан, який ніколи не засинає. Тому намети в Україні – це як піраміди у Єгипті.

Однак, цього разу майданотворення із третьої спроби перейшло на іншу, вищу фазу, в тім числі, і у буквальному розумінні – на нову висоту на Печерських пагорбах.

Бо до  владного Монблану тепер – рукою подати.

Попереднього разу стратегія захисту режиму полягала у захисті урядового кварталу. Все дуже просто – повстанці намагалися туди прорватися, де фізично перебували владні мішені народного бунту, а озброєна внутрішня армія тримала оборону по периметру зміїного кубла.

Найкоротша відстань між народом і владою була пам'ятного, революційного 1 грудня, коли відстань до третього під'їзду адміністрації президента і славнозвісного бульдозера становила менше 100 метрів.

 Далекий від титулу провідника Майдану і завуальований кріт влади на сцені Майдану бульдозер зупинив.

 Я донині переконаний, що якби тоді у перший день революції народ взяв кабінет президента, на тому би й скінчилося. Й жодних жертв не було б. Однак, на відміну від "Аврори" 100 років тому бульдозер на вулиці Трьохсвятительській не "вистрілив", будучи осідланим антивершником.

Читайте також: Майдан: сейсмологічний розріз

Цього разу нема потреби штурмувати урядову фортецю в облозі, як це було минулого разу. Цього разу Майдан піднявся вгору по Грушевського і опинився всередині фортеці, як троянський кінь. Не треба штурмувати весь простір урядового кварталу – досить взяти у свої руки три хати, у вікна яких заглядають повстанці.

У цьому – принципова і разюча різниця у дислокації   повстанського фронту тепер і чотири роки тому.

З приводу настроїв на вулиці, то тут, не дивлячись на рекордно холодний і уже морозний жовтень, морально-політична температура зашкалює.  У будь-яку мить, коли буде віддана команда "До бою", вона буде виконана. І у цьому сенсі нічого з часів Януковича не змінилося.

А от з протилежного боку бунтарських окопів ситуація кардинально відмінна.

Чи можна уявити, що тої справді доленосної ночі, коли Янукович повернувся із Вільнюса, де за наказом Путіна не підписав асоціацію, і поїхав прямо у Залісся, де тепер Порошенко полюбляє проводити вечоринки своєї фракції, п»яний до безтями зек віддає наказ встановити "йолку", а його наказ не виконують?

Не можна такого уявити. Клюєв, Сівкович і далі зверху до низу по вертикалі закрутилося колесо насильства.

Тоді виконавцями були Клюєв, Сівкович, Захарченко, які взяли під «козирок» (зубодробильні перипетії цієї ночі викладено у моєму романі "Армагеддон на Майдані", який вийшов в Україні і США англійською мовою. Читайте на Amazon).

Як і прогнозувалося, цього разу Порошенко із наказом не вагався ні на  мить, але от виконавець…

Виконувач  наказу зачистити третій Майдан категорично відмовився робити цю криваву справу.

У цьому – абсолютно діаметрально протилежна квінтесенція третього Майдану в порівнянні із першим і другим.  Квінтесенція у тому, що захищати режим у протистоянні із народом буде нікому.

У підсумку маємо два в одному вироки владі – Майдан не зовні, а всередині урядової фортеці і проти нього бойова машина влади не виступить.

Уже не виступила. Аваков автора наказу розігнати Майдан просто послав подалі.

Порівняйте Захарченка із Аваковим. А відтак на тлі цього порівняйте шанси уціліти  Януковича і Порошенка?

У цьому, уже практично нездоланному розколі влади – головна новизна революційної ситуації зразка 2017 року. Порошенко уже практично не контролює, що робить кавказький опозиціонер Саакашвілі, який переступає через державні кордони, як через  сусідський перелаз, так само, як і не контролює кавказький силовий стовп Авакова, – стовп, який у будь-яку мить може звалитися на голову правителя, що переграв самого себе.

Навіть якщо уявити немислиме – міністр внутрішніх справ не слухає президента Януковича. Зек  спокійно звільняє  розцяцькованого в генерала армії єнакіївського дружбана його сина Саші, котрий стоматолог.

А чому Порошенко після непослуху Авакова не звільняє його?

Не може. Бо тоді "Народний фронт", якому нічого втрачати, крім нуля у рейтингу, виходить із неіснуючої коаліції, дострокові парламентські вибори, перемога Тимошенко, яка автоматично стає прем'єр- міністром.

І тоді Аваков буде тільки прив'ялою квіточкою в порівнянні із отруйними для Порошенка ягодами, якими йому доведеться закушувати офшорну кримінальну трутизну.

Читайте також: Яка опозиція сьогодні необхідна Україні

Так що вибір невеликий – що в лоб, що по лобі.

Але не будемо поринати у плачевне майбутнє для влади – зупинимося у вельми тривожному сьогоденні, коли солдати, які прийшли із фронту, сплять у бліндажі не в Авдіївській промзоні, а у Маріїнському парку.

Взагалі термін "намет" уже застарів: тепер намети – це бліндажі на Печерських пагорбах. Так от у цьому розпеченому і розхитаному між злодійством і зрадництвом влади сьогоденні президент не може звільнити міністра, який його не слухає. Наскільки він ще президент? Я звертаюсь до тої чиновної і корупційної братії, яка ховається за його спиною. Кандидати на нову, напевно, уже справжню люстрацію, розпочали заповнювати свою особову справу саме у ці дні.

В основі цієї сумної для влади   фабули лежить давня, як світ, істина, проти якої пішов Порошенко, вибудовуючи редути свої фортеці. Річ у тім, що він у своєму владарюванні зробив ставку на зрадників, які перебігли до нього від Тимошенко.

Яценюк, Турчинов, Аваков… Список довгий малих і маленьких порохоботів. А істина полягає у тому, що зрадники ніколи не міняються. Ще не було такого, щоб правитель, який всівся на їхніх багнетах, не звалився у безодню.

"Единожди предавший". Ніколи не здригнеться рука зробити це знову і знову. Виняток становить тільки Юда, який опісля зрадливого поцілунку повісився.

Читайте також: Яременко: Пропозиція Порошенка щодо скасування недоторканності є банальним підкупом і політичним торгашеством

Хто може уявити картину, як, замучені власною совістю, теліпаються у петлі Яценюк чи Турчинов? 

В Україні нема процедури імпічменту, який би виписав від букви до букви сумлінний законодавець, а відтак підписав відповідальний перед державою президент. Тому народ мусить брати  на себе функцію виконавця імпічменту. Бо Майдан – це практично імпічмент. Відлучення від влади. У спосіб, який не заборонений законом. Бо демократія вчить, що усе, що не забороняється, те дозволяється.

В тім числі й чекати команди  у бліндажі на Печерських висотах.

 Василь БАЗІВ,  для UAINFO