17 жовтня – початок процедури імпічменту
Майдан, як відомо, – це вулкан, який ніколи не засинає. Тому намети в Україні – це як піраміди у Єгипті.
Однак, цього разу майданотворення із третьої спроби перейшло на іншу, вищу фазу, в тім числі, і у буквальному розумінні – на нову висоту на Печерських пагорбах.
Бо до владного Монблану тепер – рукою подати.
Попереднього разу стратегія захисту режиму полягала у захисті урядового кварталу. Все дуже просто – повстанці намагалися туди прорватися, де фізично перебували владні мішені народного бунту, а озброєна внутрішня армія тримала оборону по периметру зміїного кубла.
Найкоротша відстань між народом і владою була пам'ятного, революційного 1 грудня, коли відстань до третього під'їзду адміністрації президента і славнозвісного бульдозера становила менше 100 метрів.
Далекий від титулу провідника Майдану і завуальований кріт влади на сцені Майдану бульдозер зупинив.
Я донині переконаний, що якби тоді у перший день революції народ взяв кабінет президента, на тому би й скінчилося. Й жодних жертв не було б. Однак, на відміну від "Аврори" 100 років тому бульдозер на вулиці Трьохсвятительській не "вистрілив", будучи осідланим антивершником.
Читайте також: Майдан: сейсмологічний розріз
Цього разу нема потреби штурмувати урядову фортецю в облозі, як це було минулого разу. Цього разу Майдан піднявся вгору по Грушевського і опинився всередині фортеці, як троянський кінь. Не треба штурмувати весь простір урядового кварталу – досить взяти у свої руки три хати, у вікна яких заглядають повстанці.
У цьому – принципова і разюча різниця у дислокації повстанського фронту тепер і чотири роки тому.
З приводу настроїв на вулиці, то тут, не дивлячись на рекордно холодний і уже морозний жовтень, морально-політична температура зашкалює. У будь-яку мить, коли буде віддана команда "До бою", вона буде виконана. І у цьому сенсі нічого з часів Януковича не змінилося.
А от з протилежного боку бунтарських окопів ситуація кардинально відмінна.
Чи можна уявити, що тої справді доленосної ночі, коли Янукович повернувся із Вільнюса, де за наказом Путіна не підписав асоціацію, і поїхав прямо у Залісся, де тепер Порошенко полюбляє проводити вечоринки своєї фракції, п»яний до безтями зек віддає наказ встановити "йолку", а його наказ не виконують?
Не можна такого уявити. Клюєв, Сівкович і далі зверху до низу по вертикалі закрутилося колесо насильства.
Тоді виконавцями були Клюєв, Сівкович, Захарченко, які взяли під «козирок» (зубодробильні перипетії цієї ночі викладено у моєму романі "Армагеддон на Майдані", який вийшов в Україні і США англійською мовою. Читайте на Amazon).
Як і прогнозувалося, цього разу Порошенко із наказом не вагався ні на мить, але от виконавець…
Виконувач наказу зачистити третій Майдан категорично відмовився робити цю криваву справу.
У цьому – абсолютно діаметрально протилежна квінтесенція третього Майдану в порівнянні із першим і другим. Квінтесенція у тому, що захищати режим у протистоянні із народом буде нікому.
У підсумку маємо два в одному вироки владі – Майдан не зовні, а всередині урядової фортеці і проти нього бойова машина влади не виступить.
Уже не виступила. Аваков автора наказу розігнати Майдан просто послав подалі.
Порівняйте Захарченка із Аваковим. А відтак на тлі цього порівняйте шанси уціліти Януковича і Порошенка?
У цьому, уже практично нездоланному розколі влади – головна новизна революційної ситуації зразка 2017 року. Порошенко уже практично не контролює, що робить кавказький опозиціонер Саакашвілі, який переступає через державні кордони, як через сусідський перелаз, так само, як і не контролює кавказький силовий стовп Авакова, – стовп, який у будь-яку мить може звалитися на голову правителя, що переграв самого себе.
Навіть якщо уявити немислиме – міністр внутрішніх справ не слухає президента Януковича. Зек спокійно звільняє розцяцькованого в генерала армії єнакіївського дружбана його сина Саші, котрий стоматолог.
А чому Порошенко після непослуху Авакова не звільняє його?
Не може. Бо тоді "Народний фронт", якому нічого втрачати, крім нуля у рейтингу, виходить із неіснуючої коаліції, дострокові парламентські вибори, перемога Тимошенко, яка автоматично стає прем'єр- міністром.
І тоді Аваков буде тільки прив'ялою квіточкою в порівнянні із отруйними для Порошенка ягодами, якими йому доведеться закушувати офшорну кримінальну трутизну.
Читайте також: Яка опозиція сьогодні необхідна Україні
Так що вибір невеликий – що в лоб, що по лобі.
Але не будемо поринати у плачевне майбутнє для влади – зупинимося у вельми тривожному сьогоденні, коли солдати, які прийшли із фронту, сплять у бліндажі не в Авдіївській промзоні, а у Маріїнському парку.
Взагалі термін "намет" уже застарів: тепер намети – це бліндажі на Печерських пагорбах. Так от у цьому розпеченому і розхитаному між злодійством і зрадництвом влади сьогоденні президент не може звільнити міністра, який його не слухає. Наскільки він ще президент? Я звертаюсь до тої чиновної і корупційної братії, яка ховається за його спиною. Кандидати на нову, напевно, уже справжню люстрацію, розпочали заповнювати свою особову справу саме у ці дні.
В основі цієї сумної для влади фабули лежить давня, як світ, істина, проти якої пішов Порошенко, вибудовуючи редути свої фортеці. Річ у тім, що він у своєму владарюванні зробив ставку на зрадників, які перебігли до нього від Тимошенко.
Яценюк, Турчинов, Аваков… Список довгий малих і маленьких порохоботів. А істина полягає у тому, що зрадники ніколи не міняються. Ще не було такого, щоб правитель, який всівся на їхніх багнетах, не звалився у безодню.
"Единожди предавший". Ніколи не здригнеться рука зробити це знову і знову. Виняток становить тільки Юда, який опісля зрадливого поцілунку повісився.
Читайте також: Яременко: Пропозиція Порошенка щодо скасування недоторканності є банальним підкупом і політичним торгашеством
Хто може уявити картину, як, замучені власною совістю, теліпаються у петлі Яценюк чи Турчинов?
В Україні нема процедури імпічменту, який би виписав від букви до букви сумлінний законодавець, а відтак підписав відповідальний перед державою президент. Тому народ мусить брати на себе функцію виконавця імпічменту. Бо Майдан – це практично імпічмент. Відлучення від влади. У спосіб, який не заборонений законом. Бо демократія вчить, що усе, що не забороняється, те дозволяється.
В тім числі й чекати команди у бліндажі на Печерських висотах.
Василь БАЗІВ, для UAINFO
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки