У 2017 році на ринку вугілля з'явився новий гравець ТОВ "Шахта Краснолиманська". Їх стало троє: ДТЕК, Держшахти, Краснолиманська. В принципі це добре, якийсь натяк на конкуренцію.

Єдиний, кому можна поставляти таке вугілля (марка Г) – Центренерго, якому у 2017р поставляли держ шахти та ДТЕК. В принципі Центренерго тут поступило правильно: ну раз вас троє, то оголошуємо торги на біржі – хто дасть нижчу ціну, у того і купимо (див фото 1). Добре, що у ЦЕ немає вертикальної інтеграції. Бо ДТЕК, як вугільна компанія, зацікавлений продавати своє вугілля на свої ж ТЕС подорожче, щоб закласти по вищій ціні це вугілля у тарифи на е/е.

Читайте також: Трохи новин з вугільного ринку України

На 27 листопада були заплановані торги на Українській Енергетичній біржі. Раніше ДТЕК регулярно ходив на біржу і проганяв там своє вугілля між своїми компаніями. Його ціна виходила 95-108 дол, що на 15 дол вище, аніж у Роттердамі, де а) вугілля не видобувається, б) вугілля кращої якості. Ну тобто виходив Роттердам+, можна було включити дурника і сказати, що це біржова ціна (див фото 2).

Але на торги 27 листопада, де могла бути реальна конкуренція з Краснолиманською, ДТЕК просто не прийшов. Були за біржові торги, а тут стали проти. На 2018 рік контракту на продаж Центренерго у ДТЕКу також немає.

Але ДТЕК вважає, що все одно мають купувати у нього по його ціні. Щоб до всіх це швидше дійшло, то припинили закупівлю вугілля у держшахт львівського-волинського басейну на свої ТЕС Західенерго.

Чи треба зараз це вугілля на тих ТЕС? Треба – на складах Бурштину і Добротвору на 20%-40% менше вугілля, аніж рік тому, а на вулиці – морози. Для чого ж тоді таке роблять? Все цинічно – щоб створити проблеми держшахтам, дефіцит коштів, невиплату зарплат, тоді хтось має здійснити політичний вплив на ЦЕ, щоб ті купували вугілля у ДТЕК і по потрібній ціні. Тоді почнуть купувати вугілля держшахт. Шантаж, який давно став елементом корпоративного стилю бізнесу. Добре, що хоч світло всім нам не виключили.

Ще паралельно ДТЕК лобіює заборону імпорту антрациту, для всіх, окрім них самих. І навіть отримали підтримку Міненерго. Ну дійсно, непорядок, що в Україні ще є хтось, хто купує неДТЕКівське вугілля.

І цим всім займаються англомовні менеджери із західними освітами та розумним лицем – будують "ринки" і виступають за конкуренцію на круглих столах і конференціях.

Із усією впевненістю скажу, ви є свідками і навіть учасниками унікальних процесів і ринків. Такого більше немає ніде у світі. Якщо писати практичні підручники по монополії, state capture та інституційної неспроможності, то із енергетики сучасної України.

Читайте також: Наркотик легких грошей. Держава просто подарувала Ахметову 1,5 мільярда

Вихід звідси є, він може не всім сподобатися. Але виглядає так, що лише реприватизація, яка, маючи певні мінуси, схоже, дасть незрівнянно більше плюсів для справжнього ринку, конкуренції та, як наслідок, розвитку української енергетики.