Напруження між Ізраїлем та Іраном зростає. Минулої ночі противники обмінялись обстрілами на кордоні з Сирією. Справа йде до війни? Про це в блозі НВ пише Ігор Семиволос.

Присутність Ірану біля ізраїльських кордонів, а також фінансування та військове оснащення Хізбалли становить пряму і очевидну загрозу для Ізраїлю. Крім цього, іранці концентрують свої сили в Сирії, проявляють бажання виготовляти там зброю, а заразом – формувати так званий шиїтський шлях, постійно діючий канал транспортування людей, зброї, товарів та потоків між Іраном та Сирією з кінцевим виходом на Середземномор’я.

Такі наміри Ірану – серйозна стратегічна загроза не лише для Ізраїлю, а й інших сунітських суперників, насамперед Саудівської Аравії. Отримати статус гегемона у регіоні – ось ключове завдання керівництва Ісламської республіки Іран.

Ізраїль не хоче цього допустити, а тому здійснює кроки у відповідь. Приклад – обмін ударами на Голанських висотах. Наскільки я зрозумів з повідомлень ЗМІ, спочатку біля кордону, тобто демаркаційної лінії, яка розділяє Голанські висоти і Сирію, з’явились незрозумілі підрозділи. Ізраїльські танки їх обстріляли, а іранці у відповідь нанесли удар по Голанах. Потім, коли останні вже випустили півпакету ракет, Ізраїль наніс удар у відповідь.

І хоча жодна з іранських ракет не потрапила в ціль, сам факт обстрілу території, яка сьогодні належить Ізраїлю, сприйняли як виклик. І це дуже вдалий момент для Ізраїлю: країна буде максимально використовувати факт нападу на свою територію заради зменшення стратегічних можливостей Ірану в Сирії.

Читайте також: В Сирии раскрыта шпионская ячейка русских спецслужб, действовавшая в Идлибе

Під час московських переговорів між Нетаньяху та Путіним ізраїльське керівництво неодноразово заявляло: присутність Ірану на території Сирії є загрозою для їхньої держави. А тому вони будуть відповідним чином реагувати. Навіть попри те, що Росія виступає союзником Ірану в сирійському конфлікті.

Просто в когось з керівництва іранського експедиційного корпусу в Сирії не витримали нерви, і там вирішили піти на таку очевидну авантюру, як обстріл ракетами ізраїльської території. І такий вчинок свідчить про те, що в Ірані не до кінця прораховують обставини та наслідки.

Думаю, що все почалось з прикордонних сутичок, які згодом перейшли в обстріли. Тож не слід трактувати ці події як прямий результат виходу Трампа з ядерної угоди з Іраном.

Та рішення американського президента свідчить про чітке формулювання завдання, яке цілком підтримують американці та їх союзники на Близькому Сході. Сьогодні завдання звучить так: заженемо Іран в кордони Ісламської республіки. Тобто, зробімо все щоби знищити чи ліквідувати будь-яку можливість експансії Ірану. І це серйозний намір.

Слід зазначити, що ізраїльтяни постійно говорять про так звані сто тисяч ракет Хізбалли. Так, Іран заявляє про свої наміри виготовляти високоточні ракети в Сирії, але, наскільки я розумію, сьогодні арсенал невеликий. Але якщо мова йде про невеличкі ракети – від шайтан-труби до більш-менш серйозної зброї – то таких у них багато. Хізбалла накопичувала цей арсенал протягом тривалого часу. І якщо вона вирішить відкрити північний фронт, то Ізраїль, звісно, не зможе перехопити всі це ракети.

Читайте також: Игра "ихтамнет" в силе или уже закончилась?

Тож загроза реальна та очевидна. І тут, як то кажуть, не до сентиментів. Якщо в Ізраїлю є можливість знищувати цей арсенал, то він так і робитиме.

До речі, Росія відіграє дуже цікаву роль у цьому протистоянні. З одного боку, країна не зацікавлена у масштабному конфлікті між Ізраїлем та Іраном. Росія підтримує більш-менш нормальні відносини з Ізраїлем та союзницькі – з Іраном. Але союзницькі ще не значить довірливі.

І Росія, і Іран хочуть максимально контролювати Башара Асада. Іранці вважають, що вони вклали набагато більш ресурсів та зусиль заради такої можливості, а тому дуже ревно ставляться до прагнень Росії. Остання, відповідно, має за мету не допустити повного контролю Тегерану над урядом Асада.

Як на мене, тут Ізраїль може грати на російських амбіціях.

Попри те, що Росія не зацікавлена в конфлікті та хоче підтримувати відносини з обома партнерами, – вона також хоче стати посередником. Адже сама така роль допоможе Росії збільшити свою вагу в регіоні. А удари Ізраїлю по Ірану, в свою чергу не дають останньому можливість посилитись до тої межі, коли він перестане звертати увагу на Москву.

Читайте также: Atlantic Council: Сокращение расходов России на оборону в 2017 – не то, чем может показаться

Тож на Близькому Сході, як і завжди, відбувається захоплива гра. Тут кожен воює сам за себе, а тривіальні та абсолютно ситуативні альянси формуються в дуже цікавий спосіб.

Самі ізраїльтяни наголошують, що не хочуть повномасштабного конфлікту з Іраном. Але те, що відбувається, – це як-не-як війна малої інтенсивності. Хоч недавні удари й не можуть порушити стратегічну глибину позиції Ірану в Сирії. Це просто красива картинка, яка радикально нічого не міняє для Ірану.

Очевидно, що вихід Трампа з ядерної угоди послаблює позиції країни в майбутньому. Та найбільша сила американських санкцій полягає не в тому, що вони б’ють безпосередньо по Ірану, а в тому, що зачіпають багато міжнародних акторів, які може б і хотіли мати справу з країною, але бояться накладених обмежень.

Це стратегічна пастка для Ірану, куди той, можливо, потрапив ще в 2015 році. Мовляв, тепер усі кози в золоті, можна вийти з ізоляції, а через стимулювання опозиційних шиїтських рухів і таке інше добути для себе найбільший трофей: стратегічні переваги на Близькому Сході.

Усі гравці заплуталися в своїх амбіціях. І ніяк не можуть звідти вискочити – ось така сирійська пастка.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram