MENU

Віктор Плахута: корупція в оборонному секторі Україні процвітає в таємності

1326 0

Майже вся – 95 відсотків – зброя і спорядження української армії закуповуються через державні оборонні замовлення або ДОЗ.

Це – неконкурентні закупівлі з одного джерела з повністю утаємниченими процедурами. Це створює перешкоди для розвитку української оборонної промисловості, призводить до монополізації ринку і робить продукти та послуги, призначені для українських військових, низькоякісними і дорогими. Таємність не повинна використовуватися для прикриття корупції, неефективності або помилок чиновників.

Американсько-українська ділова рада нещодавно надіслала Президенту Петру Порошенку лист, в якому наголосила на необхідності реформи у сфері оборонних закупівель, а також запропонувала рішення.

Оборонна промисловість є комплексом багатьох підприємств, які працюють в різних галузях, що виробляють військову продукцію. Колись Україна була одним з основних центрів величезного радянського військово-промислового комплексу. Сьогодні діяльність оборонних підприємств в Україні в рамках утаємничених державних оборонних замовлень впливає на всю економіку.

Читайте також: Ви просите Джавеліни, а самі експортуєте танки? – генерал США про оборонний сектор в Україні

Секретність шкодить українській державі і не допомагає захистити національні інтереси. Саме тому необхідно провести ґрунтовний перегляд ДОЗ та надати максимальний доступ до закупівель для вітчизняних та іноземних виробників і постачальників. Перегляд питання секретності в обороні є логічною складовою реформи системи оборонних закупівель і оборонної реформи загалом.

На жаль, корупція в українській оборонній промисловості є всюдисущою. Щоб дізнатися про один з останніх скандалів, пов’язаних з корупцією високого рівня, можна ознайомитися зі статтею в журналі «Новое время»: у ній йдеться про те, що голова парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони і заступник секретаря Ради національної безпеки й оборони розкрадали державний оборонний бюджет через різноманітні схеми, однією з яких була схема, пов’язана з придбанням старих чеських бронетранспортерів у польського посередника, який купив їх як металобрухт за €20000 кожний та зняв з них башти. Потім ці бронетранспортери було імпортовано до України, заново зібрано українським заводом, а потім продано українським військовим за €205000, що склало націнку у 1025 відсотків! Їх також звинувачують у продажі детонаторів Росії через посередників і придбанні неякісних турецьких радіостанцій за роздутими цінами, які навіть неможливо було розмістити всередині танків.

Через війну з Росією витрати на безпеку й оборону зросли до 5 відсотків ВВП, або приблизно $5 млрд.

Ці витрати майже повністю засекречені і здійснюються через державні оборонні замовлення.

У 2018 році обсяг грошей, який пройшов через ці утаємничені процеси, склав біля $800 млн., що стало на 37% більше, ніж у попередньому році. Добре, що Україна витрачає так багато під час війни, але, на жаль, за використанням цих коштів немає реального контролю. Поряд з цим секретність також заважає здійснювати нагляд з боку громадян та неурядових організацій. Коли з’являються серйозні звинувачення в корупції, антикорупційні групи не в змозі довести порушення через тотальну секретність, яка оточує ці контракти. Одне з останніх журналістських розслідувань, яке звинуватило близьких до президента людей в корупції, завершилося справою проти журналіста за втручання у державні таємниці.

У більшості розвинутих країн інформація про закупівлі звичайних (конвенційних) озброєнь є загальнодоступною. Насправді, подібні реформи вже передбачені в українських планових документах, тому питання лише у політичній волі українського уряду і конкретних військових чиновників.

Здійснення таких законодавчих змін обумовлено Стратегічним Оборонним Бюлетенем (пункт 2.5.).

Бюлетенем передбачається поступовий перехід закупівель конвенційних озброєнь через державні оборонні замовлення до сфери державних закупівель через державні оборонні контракти. Міністерство оборони має розширити обсяг державних закупівель конвенційних озброєнь і переглянути роль державних оборонних замовлень, а також перелік озброєнь та спорядження, закупівлі яких пов’язані з таємною інформацією. Відповідальними за розроблення законодавчих змін було визначено Міноборони та Мінекономрозвитку із терміном виконання до кінця 2017 року.

З іншого боку, Стратегія реформування системи публічних закупівель («Дорожня карта», затверджена розпорядженням Кабінету міністрів № 175-р від 24 лютого 2016 р.) передбачає адаптацію українського законодавства до правил і стандартів Європейського Союзу у сфері публічних закупівель (відповідно до Директиви 2009/81/EC про закупівлі в оборонній та безпековій сфері) з терміном виконання – січень 2019 року. Основними органами, які мали здійснювати цю реформу, було призначено ті ж самі – Мінекономрозвитку та Міноборони (разом з антимонопольним комітетом, Мінюстом та Мінфінансів). 

І, знову ж таки, питання лише в зацікавленості та бажанні робити справжні реформи в Україні.

Поборники існуючої системи секретних закупівель зазначають, що вона є виправданою, адже в протилежному випадку ворогові буде легше отримати деталі українських військових закупівель. Насправді ж, справді таємні дані стосуються не постачання, термінів, вартості або запасів зброї в Міністерстві оборони. У сучасному світі подібні дані зазвичай є публічно доступними тим чи іншим шляхом.

Читайте також: Наливайченко: Через корупцію Порошенка Україна може втратити підтримку ЄС. ВІДЕО

Малоймовірно, щоб інформація про плани закупівель і закупівельні замовлення дала ворогам України якісь корисні розвідувальні дані, особливо зважаючи на наше спільне радянське минуле і близькі зв’язки протягом всіх попередніх років незалежності. Справді таємна інформація може стосуватися нових технологій озброєння або розподілу зброї і спорядження між конкретними військовими базами, а не загального бюджету та планів закупівель.

Але чиновники зі сфери національної оборони відстоюють секретність і відсутність публічних тендерів для більшої частини військового обладнання, як необхідні для того, щоб завадити Росії саботувати українські військові сили. Розвиток бізнесу завжди служить інтересам національної безпеки, і прямим завданням уряду є забезпечення належної координації між цими двома секторами. Однак, українські чиновники і бізнесмени часто є одними і тими ж самими людьми. Надмірна секретність призводить до втрат в українській економці через перешкоджання розвитку військово-промислового комплексу, а також можливості для інсайдерів роздавати контракти собі та своїм соратникам.

Якщо ми говоримо про боротьбу з корупцією і прозорість, а також зменшення секретності у оборонному секторі, необхідно збільшити ефективність існуючих державних органів, таких як парламентський Комітет з питань національної
безпеки й оборони або Рахункова палата України. Секретність збільшує монополізацію і створює нерівний доступ на ринок, що, як наслідок, послаблює оборонну базу країни.

Тому Україні потрібно зробити державне оборонне замовлення доступним публічно і відкрити основні кількісні показники: тобто що і скільки планується закупити для військових сил, і скільки державних грошей буде на це витрачено. Це дасть змогу виробникам і постачальникам отримати рівний і справедливий доступ до закупівель, а також планувати свою виробничу діяльність; ними мають стати вітчизняні підприємства державної та приватної форм власності, а також іноземні постачальники. Це також дозволить іноземним інвесторам вкладати гроші в оборонну промисловість в Україні і
розбудовувати її, розвиваючи виробничі потужності і створюючи нові заводи.

Також українські платники податків і державні організації матимуть змогу здійснювати нагляд за оборонними витратами, з’ясовувати, що саме закуповується, хто є постачальником, якою є вартість контракту, тощо, а також чи не існує там конфлікту інтересів для державних посадовців.

Підсумовуючи: Україна повинна зробити публічною наступну інформацію:

a) щорічний план закупівель озброєнь (державні оборонні замовлення);

b) інформацію щодо компаній, які постачають товари, виконують роботи і
надають послуги в сфері безпеки й оборони;

c) інформацію про укладені і виконані контракти; та

d) інформацію про плани і бюджет оборонних поставок і закупівель.

Читайте також: Американці "підставили" нашого президента, уточнивши, хто закупив "Хаммери". ФОТО

Зменшення секретності не лише сприятиме розвитку української економіки, але й спростить участь вітчизняних й міжнародних експертів в процесі розробки або узгодження стратегічних безпекових документів.

Попри те, що Україна отримує військову допомогу від США та інших союзників, її власна оборонна промисловість і система закупівель все ще поглинуті корупцією. Уряд повинен розсекретити закупівлі в оборонному секторі та реформувати систему закупівель. Але вкрай сумнівно, що президентська команда змінить хоч щось в період до президентських і парламентських виборів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Віктор ПЛАХУТА, Кyivpost


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  


Новости