Гора народила мишу. Гучно оголошений представниками однієї партії факт реєстрації проекту Закону про столицю (№ 8420 від 30.05.2018), який, начебто, поверне Києву реальне місцеве самоврядування, і дасть йому новий шанс для розвитку, насправді виявився "пшиком", і ні до чого доброго не призведе. 

Подібна "поміч" столиці вимушує згадати відомий вислів, якщо у нас такi "друзі", то навiщо тодi вороги.

Нагородили таке… 

Наприклад, посад на рівні міста передбачається вдвічі більше. Замість двох (міського голови і голови міськдержадміністрації) планується тепер чотири — Київського міського голови, керівника Адміністрації міста Києва (передбачається, що її сумістить міський голова), голови Київської міської ради та голови Київської міської державної адміністрації. 

Таке може запропонувати лише той, хто нічого не розуміє в управлінні столицею. Такий собі некерований хаос. Зараз міські служби і так не можуть між собою розібратися, хто має що робити, як у нас у дворі, коли роками не можуть залатати діри і відремонтувати проїзди, а, якщо, в чому я маю сумнів, цей проект стане законом, ще те почнеться. 

Та й ребус людям підкинуть: де просто адміністрація, а де державна, спробуй на пересічному рівні розберись.

Заплутають усіх ще й два бюджети, що за задумом авторів, повинна затверджувати Київрада: міський (за поданням адміністрації міста) та регіональний — Києва як регіону, — за поданням міської державної адміністрації. Де вони тільки знайшли поняття регіон в нашому адмінтерустрої? У Конституції таке відсутнє. 

На рівень районів повертаються начебто райради, але суто бутафорні. Без представницьких функцій. По суті, великі ОСН. А далі взагалі пісня. Увага! Цитую: "Виконавчий орган районної ради є одноособовим. До його складу входить Голова виконавчого органу районної ради". І все. Один! Оце демократія… Крапка.

Читайте також: Нардепка: Президентові не потрібні самостійне місцеве самоврядування, децентралізація та професійні службовці

Це ж не якийсь хутор на декілька хат. За населенням у нас райони, як обласні центри. Чому не виконком — колективний орган, який приймає рішення на відкритих засіданнях, а не як чиновник в тиші кабінету? 

Автори не надто заглиблювалися в історію цього питання. Дійшли лише до президента-утікача. У пояснювальній записці мовиться: "Відповідні норми були внесені до Закону України "Про столицю України – місто-герой Київ" за часів президенства самоусунутого Президента України Віктора Януковича з ціллю централізації влади, знищення місцевого самоврядування в Україні, позбавлення можливості громади впливати на процеси в місті Києві". Так, він уніс свою лепту в цю справу, додав штрихів. Але в основному все було зроблено раніше.

Спочатку сфальсифікували закон про столицю, ухвалений нами 15 січня 1999 року. Приміром, депутати проголосували за можливість утворення Київрадою власного виконкому — в підписаному тексті Закону виконавчим органом ради дивовижним чином стала міськдержадміністрація; народні обранці прийняли рішення, що державна адміністрація міста фінансується за рахунок державного бюджету, — в чинному Законі вона вже переведена на міський бюджет; на одному з етапів розгляду законопроекту вирішили ліквідувати районні державні адміністрації – в подальшому в тексті Закону це положення зникло і т.д.

Установлений регламентним комітетом і зафіксований у його рішенні 16 березня 1999 року факт підміни окремих статей Закону не допоміг. На догоду Кучмі й Омельченку тодішнє керівництво парламенту цей кричущий факт проігнорувало. 

Унаслідок усіх цих маніпуляцій, а також "допомоги" конституційних суддів, в той час дуже чутливих до настроїв влади на Банковій, які видавали на гора потрібні тлумачення, і подекуди випереджали законодавця й заповнювали своїми рішеннями окремі прогалини у правовому полі, беручи на себе невластиву роль конституційного правотворця, в місті Києві була створена внутрішньо суперечлива система організації влади, що в деяких аспектах не відповідає Конституції України, європейським стандартам та історичним багатовіковим традиціям київського самоврядування, і що не пройшла випробування часом. Схрестили вужа з їжаком. Київ у результаті не має повноцінного самоврядування.

І в цьому саме проблема. Треба розрубати цей Гордіїв вузол. Даний законопроект, котрий є твором на вільні від Конституції та реалій теми, це завдання не вирішує. А деякі речі консервуються. Без ліквідації як класу держадміністрації в столиці це все порожні розмови. 

Читайте також: Сироїд: Київ – єдине місто в Україні, в якому немає місцевого самоврядування

Краще вже тоді просто відновити проголосовані в 1999 році і підмінені потім норми закону, як і пропонував регламентний комітет. Буде більше користі. Та й покриваються роками пилом декілька непоганих законопроектів. Можна було би їх підняти. І мої там є. 

Київ — це насамперед місто з багатовіковою історію самоврядування. А потім уже столиця. І ніякий столичний статус не може позбавити його прав, притаманних будь-якому іншому місту України. Може йти мова лише про додаткові функції і права. 

Тому я ще в 1996 році пропонував, щоб в Конституції була би лише одна стаття про Київ наступного змісту: "Столицею України є місто Київ. Спеціальний статус міста Києва як столиці України, додаткові повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві в зв’язку з виконанням ними столичних функцій визначаються окремим законом". Але ніхто мене досі не почув.

Продовжуємо фантазувати й будувати якісь химерні конструкції.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram