Беда современного образования в том, что оно маскирует истинные размеры человеческого невежества.

С людьми старше пятидесяти мы точно знаем, чему их учили, а чему нет. Но молодые люди снаружи все такие образованные, такие знающие, и только когда эта тонкая корка знания прорывается, видишь под нею глубокие провалы.

Ивлин Во. «Возвращение в Брайдсхед», 1945

Вже всі бачили результати ЗНО? Вся стрічка реве та стогне, запитуючи як так і доколе будемо так жити?

Коротко в чому суть: приблизно половина з тих, хто здавав екзамени, не змогли правильно скоротити дроби і не знають, за рахунок чого Антонов зайняв лідируючі позиції в сфері вантажних перевезень.

Інші питають – а для чого вміти скорочувати дроби, де ви це зможете використати?

Саме цікаво те, що праві і ті, і ті.

Пересічному громадянину повинно бути глибоко перпендикулярно до Антонова, як і до дробів. А кому вони дійсно знадобляться, то вони одними дробами не обійдуться, їм ще треба буде вміти в дифури і структури даних, машинне навчання і алгоритми. Ось і виходить, що скорочення дробів в реальності ніяк не впливає на реальне оцінювання знань.

Хтось каже, що потрібно розігнати НАН, хтось каже, що треба кардинально змінити систему освіти.

Так ось. Проблема не в цьому.

В десятому класі нам викладали предмет під назвою "економічна географія". Типу береш країну, хай буде Бангладеш, і починаш читати: стільки то процентів – сільське господарство, стільки то – промисловість, населення стільки то мільйонів, належить до країн з низьким рівнем доходу і т.д.

Читайте також: Чергові свідчення катастрофи української освіти

В десятому класі я вже навчився готуватись до уроку безпосередньо на перерві перед ним. Але "економічна географія" була особливим предметом – навіть з моєю чудовою пам'яттю на цифри (що компенсується феноменальним топографічним кретинизмом і поганою пам'яттю на імена), запам'ятати всі ци цифри було не можливо.

Своїми думками про те, що я думаю і що я клав на всі ці незрозумілі цифри, я одного разу поділився безпосередньо з вчителем географії. За що був одразу ним забанений. Не буду томити деталями, але "власна думка" мені обійшлась досить дорого – як в матеріальному, так і в психологічному плані.

І тут підходимо до ключових моментів сучасної освіти:

1. Власна думка не цінується, і, навіть, жорстко карається. "Ті што, самій умній?" – найдобріше, що я чув.

2. Всі ці знання без зв'язку з реальністю і практикою – пусті біти і байти інформації. Тільки тоді це все потрібно було вчити напам'ять, а зараз все це можна нагуглити за 10 секунд.

Читайте також: Катастрофа національного масштабу. Експерт розповів про кілька дуже сумних результатів ЗНО

Зараз я орієнтуюсь в сотнях цифрах, трендах, акціях, економічних показниках тощо. Але ключовий момент – вони мають під собою підґрунтя. Віртуальні цифри нічого не значать, важливим є персональний досвід та зв'язок з реальністю.

Саме тому філософію я полюбив через 3 роки після закінчення університету, а за останні 10 років прочитав більше книг по фізиці та економіці, ніж за період свого довготривалого навчання.

Тести завжди пишуть погано. І у нас, і в Америці, і в Китаї, і в Європі. Але рівень освіти, знань і вміння їх використовувати на практиці все таки різне. Значить, проблема не в тестах. А в чомусь в іншому.

Думаю, що це щось – зв'язок з реальністю.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram