Завжди з пошаною ставлюся до церковних лідерів. Щиро. Але прочитав інтерв’ю Митрополита Онуфрія і маю кілька міркувань. Вважав і вважаю, що духовні речі важливо не плутати з мирськими, а особливо – з політикою.

Як можна ставити під питання авторитет Вселенського патріархату, підтягуючи за вуха тезу про Візантію як колишню імперію? За такою логікою, авторитет Святійшого Престолу, мабуть, мало чого вартий за відсутності Папської держави, або, ще гірше, прямо пропорційний до розміру Ватикану?

Читайте також: Білоруська церква підтримала надання автокефалії УПЦ і також має намір отримати її

Остаточно спантеличив мене аргумент щодо того, що Константинопольській православній церкві не пощастило було розташовуватись на території Туреччини, “де навіть віри православної немає”. Я так розумію, що для РПЦ тепер Александрійський, Єрусалимський, Антіохійський патріархати теж втрачають легітимність? Неодноразово зустрічався з Єрусалимським та Александрійським патріархами і поважаю їх духовний сан.

Звичайно, у питанні створення Української помісної церкви є політика та національна ідея. І нам надважливо сьогодні не забувати про головне – про вірян та їх прагнення до канонічної церкви. Інакше – опинимося в різних світах.

Читайте також: Самая позорная страница в истории РПЦ

І вже зовсім насамкінець. На шляху до Томосу ми постійно наголошуємо, що нікого з вірян не буде дискриміновано за його вибір, адже це рішення – від серця. А от з Москви весь час лунають докори та погрози про санкції. Чи не краще було б почати серйозну розмову прямо зараз?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram