Дитина приходить у світ чистою душею. І саме від того, які дорослі оточують її протягом життя, а особливо в перші роки, залежить чим ця душа наповниться. 

Вік 3-6 років – чудовий період відкриття дитиною світу, пізнання та розуміння себе й оточуючих в ньому. 

Дитину цікавить все навколо, в неї безліч питань, міркувань. Вона хоче все і відразу спробувати на дотик, смак, подивитись, послухати, кинути, розібрати, розірвати… 

Завдання дорослого – дати дитині таку можливість. Дати без звинувачень, щиро, відкрито. І, насправді, стати частиною цих відкриттів. 

Дитина в цей період потребує дорослого, який не буде тягнути, змушувати, штовхати, спрямовувати, повчати, обмежувати (якщо це не становить загрозу життю та здоров'ю), робити за неї, скеровувати, не боятиметься, а стане другом, який спостерігає, підтримує, супроводжує, допомагає,  вірить, розуміє, чекає, відчуває, довіряє, прагне, створює, дарує, віддає… 

Читайте також: Батьківські заборони, які можуть зіпсувати дитині життя

Дитина чекає від дорослого – відкрите серце та душу, любов, довіру, повагу, добро, свободу, щирість, відповідальність, розуміння. Хоче бачити очі, триматись міцно за руку та мати обійми в будь-який необхідний момент. Хоче чути, що її люблять, що вона не сама, все зможе, що вона чудове  та незвичне творіння світу цього. Дитина не хоче дорослого над собою, але радіє тому, хто поруч. 

Дитина не хоче готових інструкцій і не потребує їх, вона має сама дійти до висновків, здобути власний досвід, а часом і помилки. Дитина говорить дорослому «Допоможи мені це зробити самому», просить терпіння та розуміння, бо далеко не з першого разу у неї все виходить. Вона хоче, щоб дорослий пам'ятав, що і сам був дитиною, тому просить дати їй законне право на проживання дитинства. 

Дорослий має навчитись спостерігати. Не грайте першу роль, дайте простір дитині. Дивіться за нею, її розвитком, рухами, діяльністю. Дитина сама підкаже, чого вона потребує в цей конкретний момент, що її цікавить і на що варто звернути особливу увагу. 

Дитина не хоче поспіху. Їй не цікавий ранній розвиток її особистості для хизування перед родичами та знайомими. Все має йти своїм шляхом. Всі діти різні. Не порівнюйте їх ніколи між собою. Хтось починає ходити в 9 місяців, а хтось в рік з хвостиком. Але це не означає, що одна дитина молодець, а з іншою щось не так. Все так. Просто всьому свій час. Порівнюйте успіхи дитини сьогоднішні з вчорашніми – «Вчора ти цього не могла, а сьогодні можеш». 

Вчіть своїх дітей. Вони приходять до нас незнайомцями. Який характер, тип сприйняття, що цікавить, до чого схильності? Питайте, цікавтесь. Не будьте байдужі. 

Дорослий має постійно працювати над собою та задаватися питаннями «Як я, мої слова/вчинки, дії впливають на дитину?» і «Що я можу зробити сьогодні, щоб час проведений зі мною був для дитини цінним?». І будьте щирі в усіх проявах – сердиті, щасливі, захоплені, сумні. Не одягайте масок, не показуйте дітям, що так можна. Хай зростають у правді. 

Читайте також:  Психотерапевт: как перестать делить на "хорошо" и "плохо"

Проявляйте щедрість у словах, діях, часові. Дитина, отримавши декілька раз відмову, може більше не звернутись за порадою та допомогою. 

Дорослий приклад у всьому, зразок для наслідування. Варто пам'ятати, що діти нас не чують, вони на нас дивляться. Тому не словом, а власним прикладом покажіть, що означає «бути справжньою людиною». І все, щоб не робили, пам'ятайте – на вас дивляться дитячі очі. 

Мовою, мімікою, жестами, відношенням демонструйте малечі, що вона ЦІННІСТЬ у вашому житті, то матимете все НАВЗАЄМ. 

І головне – любіть своїх дітей, саме «тут і зараз», не чекайте вдалого моменту. 

Хіба не щастя малечі для вас найцінніше?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram