Нещодавно Ю. Тимошенко відвідала США з досить насиченою програмою зустрічей, яка, очевидно, була покликана засвідчити американському істеблішменту її новий статус – «безумовного лідера президентських перегонів», про що говорять всі українські соціологи. Та й сама Юлія Володимирівна цього не приховувала, говорячи публічно про те, що треба починати зовнішню політику вже зараз, не чекаючи обрання на пост президента, аби потім не гаяти часу.

При цьому сам візит був не надто публічним. Значну частину інформації спостерігачі одержували від тих, з ким зустрічалася Тимошенко. Наприклад, від Спецпредставника Держдепу з питань України К. Волкера, що виклав у власному твіттері фото з українським політиком.

Загалом, Тимошенко зустрічалася з тими представниками американського істеблішменту, що безпосередньо відповідають за «українське питання». І це не лише згаданий вище Волкер, але й учасники т.зв. «Атлантичної ради», у роботі якої, до речі, брав участь після свого обрання в якості президента П. Порошенко. І тут треба розуміти, як влаштована американська зовнішня політика. Не зважаючи на те, що у її здійсненні провідна роль належить президенту, але сам він ніколи найбільш відповідальні рішення особисто ухвалювати не буде. Тим більше, коли мова йде про таку країну як Україна, і про такого президента, як Д. Трамп, що вже «обпікався» раніше на українському питанні.

Читайте також: За версією американського видання Politico Тимошенко увійшла у рейтинг 28 людей, що формуватимуть Європу у 2019 році

Зовнішня політика США – результат колективної думки істеблішменту, сформульований за участі фахівців з конкретних зовнішньополітичних питань. У випадку України це може бути як той самий Волкер, так і, приміром, колишньої посли в Україні (як, наприклад, той же Дж. Гербст), науковці, фахові дипломати. Зустрічі з ними виглядають не дуже знаковими для публіки, але вони можуть мати більш серйозні наслідки для реальної політики, аніж якісь «15-хвилинні переговори» з президентом США, який все одно особисто по «українському питанні» нічого не вирішуватиме.

Отже, Тимошенко, очевидно, у даному випадку не працювала на публіку, а реально хотіла прозондувати думки тих впливових американців, що будуть відповідати за рішення по Україні. Очевидно, у США цілком готові спілкуватися з Тимошенко як українським лідером, і для неї це – найважливіше. Тривалий час діючий президент Порошенко прагнув «застовпити» за собою зовнішню політику (і особливо – у напрямку США) як власну «монополію».

Читайте також: Политолог: Тимошенко – это единственный украинский политик, которая говорила о важности использования давления "будапештского рычага" на Россию

Тепер Тимошенко завдає удару по цій концепції, паралельно руйнуючи уявлення, що «американці не будуть з нею спілкуватися». Очевидно, будуть, і будуть вирішувати питання. Власне, це цілком логічно та прагматично. Особливо в контексті рейтингів, які роблять Тимошенко ледь не найбільш прийнятною, зрозумілою та прогнозованою кандидатурою на пост президента України з точки зору США серед тих, хто реально може на щось претендувати.

Очевидно, ми почули і дізналися не все. Ні українська, ні американська сторони не висловлювали особливого бажання ділитися всім, про що говорили. Але у даному випадку поки що достатньо самого факту. Тимошенко прагне вже зараз «вибити» будь-які козирі з рук опонентів. Зокрема, зовнішньополітичні. І, загалом, робить це досить технічно, ставлячи «західних партнерів» перед фактом щодо свого обрання в недалекому майбутньому. І останні, схоже, готові це цілком спокійно сприймати та обговорювати.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram