У економіці існує дуже цікаве когнітивне упередження – ілюзія грошей.

Вона означає ефект, коли у зв’язку з девальвацією в людей з’являється більше грошей, але їх купівельна спроможність все менша і менша.

Цю річ ми спостерігаємо щороку, починаючи із 2014-го – наші зарплати і заробітки по-троху нарощують розміри і ми підсвідомо порівнюємо із докризовими сумами і тішимось – ого, та ми майже як Крези тепер.

Читайте також: Фільми про справжню дружбу для всієї родини. ВІДЕО

От тільки коли наші тисячі доводиться конвертувати у товари та послуги – стає неприємно очевидно, як їх насправді небагато.

Схожа фігня відбувається і з нашим оточенням. Ми маємо навколо себе у обігу багато людей, вони приємно дзеленчать у наших соціальних гаманцях і відстовбурчують кишені.

Багато з них з декількома нулями після одиниці, новісінькі хрусткі банкноти. І нам здається, що ми страх які крупні соціальні капіталісти. І що в разі гострої потреби у цінних людях ми точно маємо звідки брати.

Але ми ніколи не знаємо споживчої для нас цінності тих людей, аж допоки не пробуємо проводити з ними інвестиційно-обмінні операції.

Читайте також: 22 правила, которые изменят вашу жизнь

І виявляється, що багато з них тупо давно вийшли з обігу, як старі українські купони часів ранньої незалежності, декотрі страшенно складно конвертовані, а інші девальвовані настільки, що очікувати чогось притомного від них просто не варто. Що деякі люди – просто кольорові фантики, на котрі можна хіба виміняти жувачку в школяра.

І ми починаємо розуміти, що це не золоті запаси, а нумізматична колекція посереднього штибу, якісь мідяки, жетони з метра, пару євроцентів та інший дріб’язок. 

Ілюзія людей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram