Антропологи та соціологи твердять, що люди у епоху мисливців-збирачів були незрівнянно щасливішими, аніж коли згодом перейшли до сільськогосподарської форми існування. Десь приблизно від досвітку до обіду вони бродили у пошуках дичини, корінців, ягід, слимаків і диких злаків, а решту частину дня проводили у неробстві, теревенях і розвагах. Ну, перериваючись іноді на втечу від шаблезубого тигра чи смерть у юному віці.

Так от. Всю дорогу своєї історії аж до промислової революції людині треба було важко ґарувати, щоб забезпечити собі необхідний розмір щоденних калорій, одягу та даху над головою. Це називалось життя і так жили приблизно 80% усіх людей. Решту на них паразитували – правителі, релігійні менеджери та охоронці.

Як тільки ми навчились дуже ефективно вести своє господарство і виробляти більшу кількість ресурсів, аніж нам потрібно для виживання і, не боятимусь цього слова, життя – на екзистенційній сцені нашого існування виник консюмеризм, синдром споживацтва надлишків того, що нам забагато.

Скільки би не заробляли зараз у основній своїй масі – розвинений ринок і масмаркет запропонує тисячу способів лагідно відібрати і освоїти ці кошти.

Читайте також: Про жировисько й майбутнє

Кумедно, але хай ти навіть отримав гарну освіту і знайшов гарну роботу і заробляєш тисячу чи дві доларів у місяць – в сучасному світі в кінці місяця ти тратиш майже все і ще винен банку за іпотеку, споживчі кредити, кредит за авто, кредит за відпустку на морі та решту. Якщо перевести тисячу доларів на суму калорій, одягу та інших базових потреб – вийде гігантський об’єм, яким можна було б прогодувати цілу родину з, приміром, 18-го сторіччя. Натомість люди, котрі мають зараз такі заробітки – почуваються офісними рабами, сліпають за моніторами і з сумом заглядають у вікно, де розпускаються бруньки на березах.

Уявіть собі рік відпустки. Цілих 12 місяців спати до 10-ї, неспішно снідати, читати ранкові новини, потім годину гуляти коло озера, їсти морозиво на лавці, слухати пташок і так до вечора. Їздити на ровері, грати в шашки, вчити китайську. Мати час на всі дрібні витребеньки, яких так бракує офісним рабам.

У Тернополі вартість такої «відпустки» у середньому обійшлась би одній людині десь у приблизно вісімдесят тисяч гривень. Харчі, комунальні, одяг з секонду, мінімальні ліки. Ця відпустка – абсолютна фантастика для пересічного мешканця офісу.

Читайте також: Зараз світ інфікований чумою споживацтва і марнотратства – Пагутяк

Але знаєте в чому іронія? Що більшу половину цієї суми можна назбирати просто з персонального барахла, котрим він обкладений – айфон, ноутбук, планшет, смартгодинник, золоті прикраси. Якщо додати зайвий одяг і зайву побутову техніку, куплену хз нашо – маємо рік безтурботного життя, який ми вкрали самі у себе.

Неймовірну кількість ресурсів ми вкладаємо у речі, котрі насправді нам нічого не дають. А лише відбирають час, щоб жити.

До чого це я? Не тратьте завтра більше, аніж потребуєте. Не марнуйте собі життя.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram