Скандал, який своїми заявами спровокував Юрій Луценко, на жаль, негативно відіб’ється на репутації України.

Попри те, що основою роботи Генеральної прокуратури є робота з фактами, на основі яких прокурори і будують обвинувачення в судах, в тому, що він озвучив, жодної демонстрації фактів не було. Ба більше, говорячи про список людей, який посол США Марі Йованович начебто показала йому з проханням їх не переслідувати, Юрій Віталійович показав себе як політик, а не як генеральний прокурор.

Крім того, після такої гучної заяви, логічно було б показати цей список, або інші факти, які б могли підтвердити таку розмову. Однак, окрім пустих слів, суспільству більше нічого пред’явлено не було. Можливо, в такий спосіб він намагався відповісти на вимогу посла Йованович щодо заміни Назара Холодницького, прокурора САП?

Читайте також: Маразм крепчал: журналисты и США – вечные враги реформ и украинского правосудия

Можливо, в такий спосіб Луценко вирішив зіграти самостійну гру або підіграти комусь, хто веде приховану гру проти США в Україні? Запитань багато. 

Звісно, відповідь офіційного Вашингтона була миттєвою. В ній є нотки недовіри, образи та здивування. Безумовно, ніяких різких рухів Держдеп зараз робити не буде, посол буде працювати до планової ротації, моніторинг прозорості виборів президента України буде відбуватись за планом. Однак осад від дипломатичної некомпетентності та недалекоглядності генпрокурора Луценка залишиться.

А реакція США може проявитись згодом. Наприклад, можуть бути зменшені програми допомоги, як у військовій сфері, так і в громадянському секторі. Для президента Трампа це – ідеальний момент згадати про «вдячність» країни, якій допомагають США. Власне, цю фразу ми вже чули раніше, коли Трамп тільки прийшов до Білого Дому. Щоправда, тоді вона не конкретизувала якісь країни. А зараз для цього – ідеальний момент.

Слід зазначити, що у всій цій ситуації найбільше критики лунає не на адресу Луценка, а на адресу президента Порошенка. І це є справедливим з тієї точки зору, що саме в його компетенції є представлення генпрокурора.

Сам же Петро Порошенко не пристав на сторону Луценка і підтримав посла США в Україні. Та цього замало. Президент мав би закликати Луценка подати після таких заяв у відставку. Цього, на жаль, зроблено не було. Крім того, навряд таких рішучих кроків слід очікувати напередодні виборів.

Читайте також: На яку країну працює генпрокурор Луценко? – дипломат

Таким чином, проблема кадрів знову показує «Ахіллесову п’яту» президента Порошенка. Але саме ці «кадри» роблять все для того, щоб він не мав шансів на другий термін. «Справа Гладковського» вже підкосила президентські рейтинги глави держави, і за даними останньої соціології, він – на третьому місці. Хоча відрив Тимошенко в межах статистичної похибки, негативна динаміка зафіксована. Тож «одкровення Луценка» можуть ще понизити рейтинги Порошенка.

Не дивно, що на цьому фоні популярності, як протест проти чинного правлячого класу, набирають несистемні політики. «Фактор Зеленського» – це своєрідний голос «проти всіх».

На антирейтингу Порошенка пасуться також інші фаворити президентських перегонів: Тимошенко, Гриценко, Смєшко, Ляшко, Бойко... Всі вони антирейтинг Порошенка, так чи інакше, конвертують в підтримку для себе. І кого б українці не обрали новим президентом, він повинен чітко зрозуміти: кадрова політика – запорука якісного і безпристрасного розвитку інституцій, в яких регулятором повинен бути закон, а не родинні зв’язки. Якщо наступний президент цього не дотримуватиметься, ми приречені на перманентні кризи політичного, репутаційного, безпекового та економічного характеру.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram