Колись, я так само, як і тисячі миколаївців, проїжджала проспектом Центральним, в сторону Центрального ринку, і не помічала металеву конструкцію, що розташована праворуч дороги, на вулиці Рюміна.

Років 20 мені і діла не було до тієї купи заліза, яка іржавіє, і цим псує і так не дуже доглянуте місто. Аж допоки не натрапила на цікавий факт, що повністю перевернув мій світогляд.

Виявилось, ось ця, невідома тоді для мене, конструкція – це Шуховська водонапірна вежа. І найбільше мене вразило те, що вона є першою в світі гіперболоїдною конструкцією, що була встановлена і використана в системі міського водопостачання. Так, уявляєте, перша в світі, і в Миколаєві!

Мене зацікавила ця інженерна знахідка, і тоді я почала шукати більше інформації про вежу. Знайшла чимало статей, матеріалів про неї в бібліотеці, і заразом натрапила на прекрасну жінку, яка там працює. Вона мені розповіла про те, що зараз є багато волонтерів, які переймаються долею вежі, намагаються підтримувати її в належному стані та навіть мають свій сайт і сторінку на Facebook. Саме завдяки їм про вежу знову заговорили і нині можна відвідати екскурсію, де вам детально розкажуть про це чудо інженерії.

Читайте також: Тінь мрії падає на Французький бульвар. ФОТО

Трохи з історії. Побудована у 1907 році за проектом Володимира Шухова вежа за час свого існування пережила справді чимало. Зокрема, революційні події та фашистську окупацію, під час якої була підірвана ворогами, а після закінчення війни відновлена.

Через своє географічне розташування Миколаїв завжди мав проблеми з постачанням води. В 1904 році у зв’язку з розвитком індустрії міста, постало питання про побудову водопроводу, ключовим об’єктом якого мала стати водонапірна вежа. Це повинно було забезпечити регулярне водопостачання. Для того, щоб побудувати вежу, був проведений конкурс на найкраще її проектування.

Серед великої кількості претендентів переміг проект Володимира Шухова. Побудова запропонованої ним конструкції виявилась найвигіднішою. Його кошторисна вартість становила близько 25 000 рублів, на відміну від проекту Віктора Вебера, що був запропонований початково і коштував 146 235 рублів. Характерними особливостями вежі Шухова було також те, що важила вона в 12 разів менше за інші та її вага була меншою від ваги води, яку вона була спроможна вмістити.

Для того, щоб ще більш здешевити вартість проекту, вирішили розташувати об’єкт неподалік від міських колодязів на вулиці Кур’єрській (нині – Рюміна), таким чином скоротивши довжину магістральних напірних труб між ними та вежею.

На замітку. До речі, окрім елегантного зовнішнього вигляду, вежа також має виклану з черепашнику підземну галерею. Вона була реконструйована і очищена від сміття волонтерами та працівниками "Водоканалу" в 2013 році. За словами миколаївського краєзнавця Андрія Шинкаренка, там навіть зберігся перший лічильник, що рахував обсяг води відрами.

Знаєте, а наша вежа могла б стати одним з туристичних місць нашого міста, якщо її привести у належний вигляд. Подивіться на Ейфелеву вежу в Парижі. Вона не несла і не несе жодної користі для парижан. До того ж більшість жителів міста зізнаються, що вона їх навіть дратує. Однак французи зробили з неї бренд. Вони заробляють гроші, продаючи її маленькі копії і товари з її зображенням.

Читайте також: Життя та сміття: мертве летовище під Луцьком. ФОТО

Так чим наша вежа гірша? Чесно кажучи, форми в неї такі, що будь-яка парижанка позаздрить… І історія в неї цікава. Та й розташована вона в місті наречених, негоже їй пасти задніх.

Ось вам приклад того, як можна реанімувати вежу. Це також Шуховська водонапірна вежа, але розташована вона в Черкасах і була побудована трохи пізніше нашої миколаївської.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram