Не хотів вже писати про вибори, здалось, що  досить емоцій. Але після пропозиції здійснювати "кастрацію" людей, які голосували за Зеленського (цікаво хімічну чи одразу фізичну, щоб болісніше...) не втримаюсь і спробую підтримати здорового оптимізму вам у стрічку.

(і) На президенті світ не зійшовся. Я розумію нашу політичну історію, в якій кожен президент волів "підгребсти" під себе всі можливі повноваження. Незалежно від того, це Янукович з конституційними "пертрубаціями" чи Порошенко з призначенням керівництва новостворених органів правопорядку. Але ж не забуваємо, що у нас не монархія (абсолютна чи конституційна – неважливо) і на президентські повноваження є свої запобіжники від зловживань владою. 

Читайте також: У передчутті політичної кризи – за будь-якого результату другого туру

(ii) Тобто існує система стримувань і противаг (чи в американській доктрині – checks and balances). У студента першого курсу юрфаку від зубів буде відлітати історія про три гілки влади (або три влади) – законодавчу, виконавчу і судову, які є назалежними та існують у будь-якій ліберально-демократичній країні сьогодні. Розкаже про те, що на президентські ініціативи завжди знайдеться парламент, а на "шалений принтер" того знайдеться Конституційний Суд. А ще не забудьте про уряд. А якщо заглибитись в Монтеск'є, Русо, Гобса та другорядних філософів (яким часто належить велика доля значних ідей), наприклад Юста Ліпсія, то громадянське суспільство, армія, двопалатний парламент тощо. Одним словом, ми ж тут не в президентсько-президентській республіці живемо, а парламентсько-президентській.

(ііі) Парламентсько-президентська республіка – це ж геть не пусті слова. Це розподіл повноважень між органами влади – баланс між ними. В цій системі президент – лише посада, яка є частиною механізму (системи), кожна ланка якої стримує іншу від зазіхання на невластиві йому функції. Просто у нас так склалось, що всі з радістю надають собі цих невластивих повноважень, впливаючи на депутатів розміром свого гаманця. Намагаються всіма можливими способами тиснути один на одного. А ми це тільки культивуємо, говорячи, що за таким-то "силовики", а за іншим ще хтось.

Читайте також: Вибори президента: протистояння йде лінією емоційного та раціонального

(iv) Яким би політиком не був Зеленський, попереду ще парламентські вибори, де, не сформувавши коаліцію, всі ініціативи президента опиняться "за бортом". Можливо краще зосередитись на парламенті? На статусі народного депутата? На повноваженнях парламенту? Там же не все так добре. До того ж досвід реформ перших років Порошенко показує, що є ще громадянське суспільство, яке може і має вимагати змін. Невже у нас так мало сил, які б стримали Зеленського, якщо він виявиться беззаперечний "агентом Крємля" та "маріонеткою Коломойського" (якщо що – я так не думаю)?

Пропоную десакралізувати посаду президента України та деглорифікувати здобутки попередніх гарантів Конституції як виключно здобутки однієї-єдиної людини. І тоді можна якось жити далі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram