Найцікавіша виборча кампанія. І не лише тому, що посада одного з найвищих чиновників десакралізується й "олюднюється" остаточно. Не лише тому, що народ-суб'єкт нарешті вийшов на те, чого, насправді, в глибині душі, хоче, – кумедних видовищ замість дивитися на нудний менеджмент і вічні теревені про нього (даєш кориду на стадіоні після аналізів замість "скучних пик" у телестудії!). А й тому, що врешті-решт "розділ" країни (власне, електорату) відбувається не за територіальним принципом, а принципом вихованості й толерантності. І, мабуть, освіти, яка, так чи інак, завжди є тлом для чемності, гарної поведінки й манер. І це добре, бо виборці тих країн, які ми називаємо західними зразками демократії, десь так і діляться. Звичайно, з різною долею терпимості одні до одних.

Що найдивніше, так це те, що в нас, на відміну від країн Заходу, нетолерантні, сварливі часом аж до істеричності зібралися довкола "академічного" кандидата, класичного й правильного, з гарною освітою, мовами й, реально, значним управлінським і, взагалі, державним і бізнесовим досвідом. Як би й на що він його не використовував. Здавалося б, що такого претендента мали б оточувати думаючі освічені громадяни, а не сварливі чоловіки й жінки, що "пасть порвуть" інакомислячим за свій вибір. Вони ж у ході досить надуманого "масового психозу" "за європейський вибір" (ніби його хтось намагається скасувати) продемонстрували риси громадян авторитарного чи й тотаталітарного суспільства і, насправді, "потягнули" Україну назад, у Росію. Самі б здивувались.

Читайте також: Трудный выбор Порошенко: поражение, революция или "беспредел"

Не кажучи вже про аналіз на предмет правового мислення, коли вони не бачать реальних дій з ознаками злочину свого кандидата (від відмови виконувати вимоги закону в області оборони й колаборації з агресором до участі в масштабному розкраданні держави), але вже звинувачують іншого претендента в тому, що він, який дня в житті не обіймав жодної бюджетної посади, можливо, вчинить, якщо стане президентом (зокрема, в області колаборації з агресором і розкраданні).

Щось подібне, але навпаки, сталося й у США, де інтелігентніші й освченіші верстви голосували за "білу кістку істеблішменту" Г.Клінтон, а "середній техасець" – за Д. Трампа, проте у ході виборчої кампанії ці дві групи вели себе якраз адекватно: хто за "академічного" претендента – переважно толерантно, а хто за "шоумена" – по-різному.

Несподівано й те, що прихильники російськомовного "клоуна" (кота в мішку) виявилися – на всій території України – толерантнішими, врівноваженішими й чемнішими від опонентів. Навіть у ФБ. Хоча, може, це не толерантність, а, просто, розвиненіше почуття гумору плюс більша впевненість у собі. Принаймні, так здається.

У будь-якому разі, несподівано для самого себе, оцінюю вихід саме цих фігурантів у другий тур як позитивне явище для України, її народу, майбутнього, демократії і навіть оборони й безпеки, бо всі ці речі взаємопов'язані. У сьогоднішних взаємних нападках опонентів уже немає тієї смертоносної фатальності, як у 2010-му, коли йшлося між Ющенком і Януковичем. Уже й близько немає трагедії, як тоді, коли Кучмі опонував ще справжній живий комуніст.

Читайте також: Схватка Зеленского и Порошенко неизбежно обретает черты эпоса: добро против зла, правда против лжи – политический психолог

Герць Порошенка з Зеленським, якщо буде, буде першим таким телепоєдинком, коли буде більше смішно й цікаво, ніж страшно. (Добре було б, взагалі, одягнути їх у сякі-такі лати й дати по дерев'яній шаблюці.) Повернення назад уже не буде, як би не звучало прізвище президента. Перший, хто це спробував би зробити, може встигнути втекти, а може й не встигнути.

Вивести персон з "топполітики" в режим он-лайн кумедного – звичайно, без шкоди для роботи - може лише нація з бездонним почуттям гумору. Насправді, ми всі – "за того" й "за того" – вже об'єднані чимось іншим, поважнішим, ніж прізвище менеджера, якого обираємо працювати, а не робити те, що всі вони робили досі. А те, що схильні до видовищ і маємо гумор, мабуть, є далеко не гіршою етнохарактеристикою.

Першими словами Івана Павла ІІ, коли він у 2001 році торкунувся до української землі, були "Не бійтеся". Мабуть, він щось знав про українців.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram