Україна має великий потенціал та переваги для власного економічного розвитку і процвітання. Ми практично ходимо по ресурсах. Вся таблиця Менделєєва присутня в Україні. Але я зараз говорю не лише про корисні копалини, чорнозем, я маю на увазі також і людський ресурс, який, як і інші види ресурсів, потребує інвестицій, а також, як це не цинічно звучить, є товаром для експорту.

Все, чому ми маємо навчитись, це розумно використовувати наші багатства та надбання. А часу не так і багато. Науково-технічний прогрес не стоїть на місці і не чекає, коли ми почнемо приймати правильні рішення. Маємо робити тут і зараз.

Поки ми вирішуємо, що нам робити з власною землею, природними ресурсами та як задіяти людей у створенні якісного, конкурентоспроможного та затребуваного продукту, світ змінюється та робить революційні кроки. Ізраїль, маючи лише 20% землі, придатної для вирощування продуктів харчування, на 95% забезпечує потреби власного виробництва. Технології, що задіяні в процесі вирощування продукту, підводячи капілярним способом воду до кожного корінчика і максимально оцифровуючи та удосконалюючи виробництво, викликають захоплення та розуміння того, що наявність 40% чорнозему може залишитись лише ресурсом, даним природою, яким ми так і не скористались. Між тим Україні є чим здивувати світ і що запропонувати. Треба лише усвідомити, що за нас ніхто цього не зробить.

Читайте також: Турция нам поможет? Как Украине сохранить торговый потенциал портов на Азове

Щодо нагальних питань, які потребують вирішення, я б хотів виокремити саме підвищення експортного потенціалу країни за рахунок внутрішньої переробки сировини та реалізації продукту з доданою вартістю. Україна вже 13 рік поспіль має від’ємне експортно-імпортне сальдо. Іншими словами, ми тринадцятий рік живемо в борг. При тому, що за вагою ми експортуємо в рази більше, ніж завозимо! Про що це говорить? Що ми експортуємо сировину, яку потім отримуємо у вигляді макаронів, побутової техніки тощо, але за вищою ціною, ніж продана за кордон сировина.

Для вирішення проблеми нам необхідно вирішити дві задачі: почати виробляти власний якісний продукт та мати власну агресивну експортну стратегію. Причому якість продукції включає в себе її безпечність та органічність походження. Але яким чином, наприклад, машинобудівні підприємства, отримані в спадок від СРСР, можуть продавати свою продукцію на міжнародний ринок, адже їхні технологічні процеси виробництва не завжди відповідають установленим стандартам розвинутих країн.

Звичайно, процес виробництва готових товарів з високою доданою вартістю передбачає велику кількість стадій оброблення сировини, енерговитратність виробництва. Але це передбачає також створення нових робочих місць, і у результаті людський ресурс стає більше задіяним саме в Україні.

Збільшити виробництво продуктів з високою доданою вартістю та експорт таких продуктів неможливо без системного підходу. Ідеться про наявність реформованої судової та фіскальної системи, бо в іншому разі в країні не буде хорошого інвестиційного клімату, який би сприяв модернізації виробництва. Необхідно також створити кредитно-експортне агентство, яке б допомагало розвитку бізнесу, оскільки існуючі кредитні ставки банків є занадто високими. За умови зростання кредитування на 10% зростає ВВП на 2%.

Крім того, необхідні податкові фінансові заохочення для відкриття нових підприємств. Наприклад, у Польщі 45% інвестицій відшкодовується завдяки пільговому режиму оподаткування податком на прибуток. Покращення якості людського ресурсу там теж стимулюється: уряд надає 23 тис. злотих за кожне створене робоче місце.

Український експорт: йдемо на Схід

Українські виробники налаштовані завойовувати нові ринки. Хоч вони і більш вимогливі, менеджмент компаній-експортерів їх поступово освоює. Так, протягом минулого року частка експорту, наприклад, до країн Євросоюзу становила 43%. Але не будемо забувати, що важливим для експорту української продукції є не лише популярний євросоюзний напрямок.

Сьогодні ідеться також про освоєння арабського ринку, експорт до країн GCC-регіону. Тривалий час вивчаючи регіон та спілкуючись з українськими бізнесменами, я почав розуміти, що, більшість виробників, на жаль, не готові приводити свою продукцію у відповідність до вимог потенційних торгових партнерів. Зокрема, ідеться про збільшення терміну зберігання продукції, дотримання інших стандартів упаковки. Але головне, що заважає виробникам реалізовувати свою продукцію в регіоні, так це намагання вести бізнес без фізичної присутності в регіоні. У результаті близько 80% спроб вийти на ринок Близького Сходу завершується поразкою. Більшість українських товарів, які все ж таки реалізуються в регіоні, складають групу продуктів первинної переробки, а не кінцевий товар з високою доданою вартістю. На продукті навіть може не бути інформації про українського постачальника.

На щастя, я знайшов однодумців, які розуміють перспективи ринку GCC-регіону та готові працювати не тільки над конкретними продуктами своїх компаній, а й над тим, щоб бренд «Made in Ukraine» знали у всьому світі. З ними і продовжуємо рух в обраному напрямку. 

Корисні поради для експортерів, які прагнуть освоїти Близький Схід

1. Не робіть та не пропонуйте багато продуктів, зробіть один якісно і професійно та підкоріть ним увесь світ.

2. Боріться з комплексом меншовартості, який часто підводить наших співвітчизників. Навчіться будувати репутацію та персональний бренд власника компанії, грамотно просувати і продавати себе. Адже між ціною та якістю арабський партнер завжди вибере надійність – тобто надійного партнера.

3. Не розраховуйте зробити усе самотужки. Завоювати ринок наодинці можна, проте це доволі складно. Потрібно щонайменше кілька разів приїхати, оцінити ситуацію, зробити підрахунки. Тобто, відчути ринок. Щоправда, сил, часу та грошей на це знадобиться багато. А результат може зовсім не відповідати вашим очікуванням. Для ефективного старту на новому для вас ринку слід залучати консультантів із досвідом роботи у країні.

Читайте також: Экспортные пошлины для украинской продукции в ЕС: подспорье или барьеры?

4. Беріть участь у галузевих виставках. Вони є важливим іміджевим інструментом. Повірте, вас там помічають, навіть якщо одразу не приходять з контрактом.

5. Пам’ятайте: найкраща стратегія розвитку на цьому ринку – поєднання фізичної присутності офісу, виставкової діяльності, особистого контакту власників бізнесу, професійної команди.

Висновки

Звичайно, виходити на арабський ринок треба добре підготовленим, і бути готовим до конкурентної боротьби з представниками США, Німеччини, Іспанії, які присутні там вже десятки років. Для цього недостатньо лише тієї продукції, яка вже відома в регіоні (олія, борошно, солодощі, крупи та бобові, насіння та горіхи, зернові культури, яйця, молочні та м’ясні продукти). Україна може запропонувати ринку GCC-регіону значно більше якісної продукції. Але важливо до цього прагнути!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram