MENU

Кам’янець-Подільський: як будували місто Божою рукою. ФОТО

2600 0

Кам'янецька фортифікація була форпостом кількох держав. Тут проживали римські ветерани-легіонери, турки зустрічалися в кав'ярнях, а вірмени укладали шлюбні контракти. Нині фортеця – серед претендентів до списку пам'яток ЮНЕСКО.

Через кілька днів після того, як турки пробралися у двір замку, польських послів пригощали кавою та щербетом у візирському наметі.

"Хіба не відчуваєте, що цілком належите султанській руці? Мої поступки: вам свободу, костели збережемо, але не всі і не ті, які ви, а які султан вибере. Фортецю дозволимо залишити з дружинами, дітьми та всіма пожитками", – так відповів візир полякам.

2 вересня 1672 року султан Мехмед ІV на вбраному у зелену шовкову сукню коні в'їхав до Кам'янця. Цю перемогу в Османській імперії святкували три дні.

Місто легіонерів чи римських злодіїв? Каньйон річки Смотрич у формі підкови утворював острів, лишаючи скелястий перешийок. Цим природним захистом віддавна користувалися його жителі. Зокрема, тут господарювали трипільці, які, ймовірно, спорудили перші дерев'яні укріплення на в'їзді до острова.

Читайте також: В центрі України гине найбільший український замок в стилі неоготики. ФОТО

У Кам'янці проживали даки, яких завоювали римляни в епоху Траянових війн, припускає докторка архітектури Ольга Пламеницька.

Замковий міст, середина ХV ст.

Вчена досліджувала мурований міст, який спорудили на перешийку та виявила, що його будівельні розчини схожі з розчинами римських укріплень.

Крім того, археологи знайшли різні побутові предмети римлян, метальні списи – пілуми. Це свідчення римського військового побуту на острові.

На Поділлі та Волині уже виявили 28 дипломів ветеранів-легіонерів, які надавали рівні права, зокрема, і право одружуватися з місцевими жінками, а дітей вважати громадянами Риму.

"Жінки, хоч як би злиденно жили й одягалися, все одно завжди виглядають привабливо й поважно, так що походження від римлян, яким гордяться, можна частково з цього впізнати", – занотував переказ у свій щоденник дипломат 17 століття.

У Кам'янець також відправляли римлян-провинників, свідчать інші перекази. Його ототожнювали з дакською Клепідавою, що в перекладі з грецької означає "місто злодіїв".

Реверсний міст та гідротехнічна система. Розташований осторонь від поселення замок нагадував європейські цитаделі, проте мав власні особливості.

Його міст захищав жителів острова від зовнішніх нападників і водночас господарів фортеці від самих містян.

У зведених з протилежних боків надбрамних баштах мосту при потребі перекривали входи, з них же обстрілювали ворога, який потрапляв на міст.

Частина гідротехнічної системи в нижній течії річки Смотрич.

Аби підвищити рівень води у каньйоні і перетворити його на оборонний рів, фортифікатори розробили унікальну гідротехнічну систему – у верхній та нижній течії річки Смотрич встановили шлюзи, що перекривали русло. На доважок спорудили греблю.

У водосховищі вистачало води аби швидко наповнити басейн каньйону та унеможливити підступи до острова.

Мулярський символ із параметрами башти. Першими масштабну реконструкцію замку провели литовські князі Коріатовичі. Вони побудували масивні мури та башти, збільшили його площу майже в шість разів.

Три башти – Рожанку, Лянцкоронську і Тенчинську – завершили при польському воєводі. Їхні конусоподібні верхівки, декоративні пояси-фризи нагадують краківські укріплення. Судячи з усього, їх проектував один архітектор.

Західний фасад фортеці. Праворуч – Західна башта, яку перебудували турки. Ліворуч – Рожанка, на якій виявили мулярські знаки.

Муляри залишили свої клейма на вході та вікнах цих башт. У лініях одного з них реставраторка Євгенія Пламеницька виявила дані про пропорції споруди і на їхній основі створила проект відновлення готичних дахів.

Місто, збудоване Божою рукою. Кам'янець був форпостом Королівства Польського на південно-східному кордоні. Сюди приїжджав король, який особисто цікавився станом фортифікації.

Проекти перебудови та нових будівель розробляли найкращі архітектори Польщі. Десять років у Кам'янці працював королівський зодчий Іоб Претфус.

Враховуючи "реверсну" функцію замку, він спроектував з обох боків п'ятикутні башти нового типу – пунтоне.

Нова західна башта, що приймала перший удар від нападників з поля, призначалася для гарматного вогню. Плануючи її розташування, фортифікатор допустив очевидну помилку - рів навколо башти не був широкий настільки, аби сповна контролювати підступи до неї.

Ще одну башту-пунтоне Іоб Претфус спорудив з протилежного східного краю та з'єднав її з Папською вежею за допомогою муру. Нині це фасад замку з боку старого міста.

Східна башта-пунтоне Іоба Претфуса.

Архітектор модернізував інші башти, мури, створив систему ровів – перетворив двосторонній замок на багатоярусний фортифікаційний комплекс. Він укріпив систему шлюзів та інші міські оборонні споруди.

"Місто збудоване, мабуть, Божою рукою між твердими й уривчастими скелями. Сам замок добре укріплений муром, баштами і вогнепальною зброєю. Часто турки, татари й молдавани, облягаючи місто по кілька років, мусили відступати від нього з великим соромом і втратами", – писав військовий топограф та інженер 16 століття Олександр Ґваньїні.

Як капітулювала Кам'янецька фортеця. Абаза-паша з вдвічі більшою турецькою армією відступив у 1633 році.

Двотижнева облога замку також не принесла результатів 40-тисячному війську Богдана Хмельницького.

Праворуч – башта Рожанка, ліворуч – місто на острові.

Потім козаки дев'ять разів протягом трьох тижнів безуспішно атакували фортецю разом з московським боярином Василієм Бутурліним.

Однак, у серпні 1672 року поляки здали Кам'янець туркам. 100-тисячне військо досвідчених майстрів облоги захопило кам'яно-земляні укріплення перед фортецею – Горнверк. Звідти вели обстріл замку.

Турки скористалися недоліком західної башти Претфуса – підійшли до неї, заклали вибухівку та зруйнували частину стіни.

За два дні сапери прокопали горизонтальну штольню і потрапити на подвір'я замку. Фортеця капітулювала.

Шлюбні контракти та перші кав'ярні в Україні. У середньовічному Кам'янці проживали поляки, русини-українці та вірмени. Кожна громада керувалася власним правом. Наприклад, вірмени укладали шлюбні контракти.

Запис в актовій книзі від 1591 року розповідає про Миська, що жалівся на тестя і тещу. Вони, всупереч передшлюбній угоді, не сплатили йому грошей. Війт наказав повернути борг за два тижні або дозволити Миську жити у їхньому будинку доти, доки не розрахуються із зятем.

Кам'янецька фортеця та Замковий міст.

Після перемоги турків у Кам'янець – західний форпост Османської імперії – переїхали турецькі військовики, чиновники, купці. Це змінило його внутрішнє життя, хоча й не перетворило на східний культурний центр.

У 1681 році тут працювало 11 кав'ярень – закладів, де жителі Сходу зазвичай зустрічалися, спілкувалися.

Кам'янець став першим містом Речі Посполитої, де з'явилася кава, – вважає польський сходознавець Даріуш Колодзєйчик. Правдоподібно, що це були перші кав'ярні і на території України.

Втім козаки, що часто їздили з посольствами до Стамбулу, смакували цей напій і раніше.

У кам'янецьких магазинах продавали баранячі ніжки (пача), в спеціальних закладах готували баранячі голови, пекли турецький хліб.

За 27 років турки спорудили нову башту на місці зруйнованої, перебудували пошкоджений замковий міст, провели незначні ремонти пошкоджених споруд.

Передова фортеця чи місто європейського бароко. Поляки повернули Кам'янець згідно з умовами Карловицької угоди. Вони застали зруйновані церкви, костели, порожні ділянки міської забудови.

Оновлення фортифікації одного з двох важливих форпостів Речі Посполитої уряд не профінансував. Видатки на ремонт укріплень переклали на громаду Кам'янця. Незадоволені кам'янчани писали скарги в магістрат, а з гарнізону жалілися на їхню байдужість до оборони міста.

Фейєрверк на Вірменському ринку на честь іменин короля Станіслава Августа.

Дивно, але саме в цей конфліктний період комендант фортеці Ян де Вітте спроектував найбільше споруд, аніж будь-хто з попередніх архітекторів.

Зокрема, він реконструював всі в'їзди, укріпив мури та башти, відремонтував вали, а також замковий та інші мости.

Інженер-фортифікатор перебудував кафедральний, Домініканський, Вірменський костели, кляштор францисканців, цивільні споруди у популярному на той час бароковому стилі.

На Вірменському ринку Ян де Вітте не лише поєднав різнотипні будинки – гауптвахту, палаци, магістрат, але й майстерно вирішив форму площі. Її вигляд наслідував взірці італійських площ періоду бароко і міг би послужити ідеєю для відновлення нині, впевнена Ольга Пламеницька.

Чи стане Кам'янецька фортеця об'єктом ЮНЕСКО? Невдовзі після Другого поділу Речі Посполитої фортеця перестала існувати.

Росіяни – нові господарі – перетворили замок на в'язницю, а шлюзи, башти-брами, що заважали розвитку інфраструктури, розібрали.

Читайте також: Бездоглядними на руїни перетворюються сотні українських, хай і не таких легендарних і величних, але пам‘яток. Ми їм потрібні

Радянська влада спочатку розмістила взвод повітової міліції, а у 1928 році оголосила замок-фортецю державним історико-культурним заповідником.

Замковий міст. Світлина 19 століття.

Українські експерти номінували Кам'янець-Подільську фортецю до Списку об'єктів спадщини ЮНЕСКО. Нині пам'ятка серед претендентів до включення.

Авторка монографії "Castrum Camenecensis" про Кам'янець-Подільський Ольга Пламеницька переконана, що цей спільний витвір природи і людини – замок, фортифікації і територія каньйону річки Смотрич – унікальний у світі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Олексій БУХАЛО для BBC News Україна


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини