Українська соціальна дійсність не лишає вибору. Вона затягує, як липке болото, у манівці пустих розмов про несуттєві речі. На прикладі постійного биття головою у скло починаєш усвідомлювати зміст та суть філософського поняття «парадигма». Це межі світосприйняття, які неможливо подолати в стані перебування в «нормальних умовах».

Людина – стабільна самодостатня система, яка самостійно визначає власний рівень взаємодії із оточуючим світом. Як будь-яка система, що підтримує сама себе, людина намагається обмежити кількість параметрів, що можуть розбалансувати нормальний стан системи. Часом ми переживаємо стрес – вихід за рамки нормальних параметрів. Ми постійно намагаємся звести незрозумілі нам речі до усталеної моделі світогляду. Вистражданої моделі, яка сприймається нами, як «нормальний стан». 

Читайте також: Політолог: Ми збережемо свою землю тільки тоді, коли зробимо її цінністю для всього людства

Проте кожен стрес – це перевірка стійкості всієї системи. Кожен стрес – інакші події, факти та думки, які не вкладаються в усталену модель світосприйняття. Ми або знаходимо пояснення цим подіям та вкладаємо їх на «полиці» знань та уявлень, або не знаходимо їм місця в нашому нормальному житті та відкидаємо. Проте є події, які не проходять намарно для людської істоти. Такі події здатні докорінно змінити уявлення про оточуючий світ та себе самого. Енергія тих подій впливає на усе подальше життя та не дає шансів на повернення у старий нормальний світ. Під впливом таких подій змінюються умови та параметри «нормальності» для системи світогляду. Формується новий-інший «нормальний світ».

Шлях до змін лежить винятково через усвідомлення нових фактів, обставин та подій. Міркування над ними щодо причин їх настання, щодо наслідків змушує шукати нові образи, нові, інші аспекти старих явищ та створювати новий понятійний інструмент для осягнення та мислення.

Люди – істоти мислячі, і тільки мислення породжує пізнання. А пізнання, в свою чергу, дає можливість віднайти розуміння про необхідність дій. Спершу ми усвідомлюємо ситуацію. Виробляємо своє ставлення до неї. Вимірюємо своє місце в ній та зважуємо наші можливості. Оцінюємо наші потенціали (можливості-спроможності-сили) та приймаємо рішення щодо своїх дій в цій ситуації.

Якщо модель нашого світосприйняття включає в себе подію, то ми витягуємо з пам’яті варіанти рішень та застосовуємо їх. Якщо проблема нова, то ми повинні виробити нове рішення. Це рішення народжується винятково за алгоритмом порівняння наших знань та оцінки наших спроможностей з величиною проблеми. Чим адекватніше зроблена оцінка/порівняння, тим більше шансів на вироблення оптимального рішення.

Події породжують думки. Думки породжують певний стан свідомості. Свідомість спричиняє взаємодію. Будь-яка подія та будь-яка думка призводять до формування своєї «картини» стану людини, примушуючи виробляти власну позицію відповідно до нашої оцінки подій. А в свою чергу ті чи інші рішення-дії ми приймаємо винятково під впливом власного відношення до події.

Умови існування породжуються нашим відношенням до буття. Ми організовуємо своє буття з огляду на наші уявлення про те, яким би ми хотіли його бачити. Суспільне буття формується за згоди суспільства на основні бачення тієї моделі буття. Порівнюючи реальні параметри з власним мірилом, що зветься моральністю, совістю (ірраціональне та чуттєве, і тим не менш, об’єктивне), ми визначаємо бажаність тієї моделі стосунків.

Стосунки між людьми визначають влаштування та налаштування умов буття. Характер стосунків, виключно, призводить до стану миру або війни. Взаємодія між людьми вибудовується винятково через їх стосунки. Стосунки обумовлюються багатьма параметрами, але в першу чергу спільними цінностями. Сповідування однакових чи близьких цінностей є запорукою вироблення спільних правил взаємодії між такими людьми. Ці правила мають, як правило, природнє підґрунтя уявлень людини про мораль (у широкому сенсі), тому сприймаються на рівні почуттів, таких як симпатія, приязнь та дружба.

Читайте також: Експерт пояснив, чому старі добрі методи керування людьми уже не дають очікуваних результатів

Вміння налагоджувати стосунки – це вміння віднайти у собі самому ті базові цінності, що можуть стати природньою базою стосунків. Саме тому, напевно, люди так шалено шукають інших, які мають споріднену систему світосприйняття. Їм не треба нічого пояснювати та наполягати у відстоюванні своїх прав на будь-які дії. Бо ті дії є наслідком спільної моральності. Суб’єктивного сприйняття про правила спільного існування в одному просторі.

Так само повинно сформуватися нове українське буття, український «простір справедливості, безпеки та добробуту». Реалізація прагнень та відтворення свідомих дій, у контексті уявлень про мораль та совість. Нам необхідна формалізація (узаконення) саме того типу стосунків, які повинні призвести до набуття українцями «справжньої державної самостійності», що забезпечить встановлення режиму сталого простору стосунків і як наслідок, панування умов «гідного життя».

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram