Найбільша пересторога була в тому, що новий президент продовжуватиме ті практики, проти яких проголосували українці. Чи сталося це?

Як і переважна більшість українців, я сприйняв перемогу Зеленського як закінчення епохи порошенків-тимошенків. Найбільша пересторога була в тому, що він продовжуватиме ті практики, проти яких проголосували українці. Порошенко та його прихильники попереджали про дві найбільші загрози: Зеленський розверне нас в Росію, а також буде цілковитою маріонеткою олігарха Коломойського. Про це пише Олег Рибачук для сайту НВ.

Слідкуючи за закордонними візитами і тим, що там говорить президент, зміни курсу на зближення з Росією ми не побачили. Щодо фактору Коломойського, то якщо вірити словам самого олігарха, з Зеленським він за цей час не зустрічався. Немає його людей і серед кадрових призначенців. А судячи з останнього інтерв'ю заступника АП Руслана Рябошапки, його нині безпосередній начальник і колишній адвокат Коломойського Андрій Богдан – це ледве не єдина людина, яка може сказати олігарху Коломойському "ні". Тож моя версія така – може, в цьому і полягала суть призначення.

Читайте також: Без мита і штрафів: що змінюють для бізнесу скасовані Зеленським укази

На всіх українських і закордонних зустрічах Зеленський дуже чітко артикулював, що жодним чином не сприятиме надмірним бажанням Коломойського, хоч і розумію усю складність цього завдання. Тож наразі загроз немає, але треба і надалі пильно слідкувати: впертий Коломойський любить бикувати. Слід уважно слідкувати за тим, хто потрапить до парламенту і в кабінети, і як звідти голосуватиме за ті чи інші закони, що можуть продовжити монополію Коломойського в сфері нафти, газу чи авіаперевезень, куди завдяки олігарху довго не заходили інвестиції.

Ну, а домінування на посадах вихідців з "Кварталу-95" я розглядаю через призму проблеми несформованості українських політичних партій. На Заході та в інших успішних країнах кандидата в президенти висуває якась політична партія, і в разі його перемоги питання, кого брати в команду – односельчан чи сокамерників – не постає. Сьогодні це поки колосальна проблема для України: ми не можемо ефективно розвиватись без появи реальних політичних партій з корінням, представництвом на місцях, конкуренцією та навіть внутрішньо партійної демократії. Може і справді вийти так, що ми отримаємо колективного президента, коли важливі рішення будуть спочатку проговорюватись усередині команди. І це може вийти на краще, адже попередні президенти цим не переймались.

Що стосується партійної команди, то тут може вийти і прогрес. Партія "Слуга народу" неодноразово наголошувала, що у списку можуть бути помилки. А тому якщо журналісти, громадськість і суспільство аргументують, чому той чи інший кандидат не відповідає заявленим критеріям. За відсутності культури політичних інституцій – а партія "Слуга народу" формується на наших очах – іншого ефективного способу, крім звернення до громадськості, немає. Раніше ми про таке довго мріяли.

Я вітаю економічні рішення Зеленського. Попри брак знань у багатьох сферах, він – як людина, що зробила власний бізнес не на нафті й газу – точно знає, з якими проблемами зіштовхуються бізнесмени середньої руки. Відмінено з півтори сотні указів – мені здається, він і надалі буде іти шляхом дерегуляції, заявленим раніше. Все це логічно.

Читайте також: "Поверніть дітей батькам" – Зеленський звернувся до Путіна з вимогою повернути захоплених українських моряків. ВІДЕО

Рішення Зеленського переїхати на нове місце суспільством сприймається неоднозначно. Виглядає, як шило на мило – з Банкової на Європейську площу. Та це така ж ситуація, як у Трампа зі стіною від Мексики: багатьом не подобається, але він пообіцяв, а тому виконує. Можливо, це стане першим кроком до прозорості, а відтак зникне цей давній корупційний монстр – Державне управління справами, що займається утриманням президента та важливих державних органів. До того ж, на Європейську площу непоміченим вночі не прокрастись – а з журналістських розслідувань ми знаємо, як часом олігархи блукали провулками навколо Банкової, пересідаючи з однієї машини до іншої. У новому офісі фізично неможливо тримати і багато людей – та і кабінетів на всіх не вистачить. Втім, нічого не можна знати точно. Поки що це поверхневий крок, але він може зробити і фундаментальний зсув.

Зрештою, це може бути і частиною політтехнології: визначається виборча кампанія, і тут час дуже важливий. "Слуга народу" хоче мати значно більше підтримки, найбільшу фракцію, і навіть можливість одноосібно формувати владу. Чи ризиковано це? У наших умовах – так.

На Заході така монополія партії – мрія. Але там є інституції, що стримують. Та є кадри, які формують владу на всіх рівнях, будучи готовими до відповідальності. Там є змагання. У нас же, за відсутності всього цього, а також по-справжньому судової системи, може виникнути колосальна загроза. Залишається сподіватись на громадськість, а також опозицію, з чим у нас слабенько. Януковичу за кілька місяців вдалось розвернути країну так, що і Конституція змінилась. І сьогодні нам також конче бракує якогось корсету чи гамівної сорочки, який би нас захистив.

На мою думку, навіть набравши достатньо голосів, з боку "Слуги народу" було б розумніше зробити коаліцію хоча б зі ще однією політичною силою, поділившись з нею і портфелями, і відповідальністю. Бо ми знаємо долю наших політичних партій – спочатку ти маєш 300, 200 голосів, а потім не можеш провести бодай рішення, не підключаючи опозицію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram