Токсична корпоративна культура призводить до уповільнення економіки, чому можна запобігти, якщо топ-менеджмент прислухатиметься до рядових співробітників, пише у своєму блозі на НВ журналіст Іван Верстюк.

Введіть у рядок пошуку Google слова "Work stress GDP" – і пошукова система запропонує вам прочитати цілу серію статей і досліджень про те, як дорого світовій економіці обходиться людський стрес, пов'язаний із роботою.

Окрема країна може втрачати 3-4% ВВП щорічно від того, що співробітники компаній та організацій потерпають від зайвого стресу, за даними Європейського агентства трудової безпеки.

Більше 30 співробітників французької телекомунікаційної компанії Orange, раніше відомої як France Telecom, вчинили самогубство за останні десять років. Торік двоє працівників правозахисної організації Amnesty International наклали на себе руки, звинувативши в цьому токсичну робочу культуру в цій організації. Якщо говорити про прецеденти сексуального переслідування, то їх іще більше.

Випадок з Orange прикметний тим, що зараз перед французьким судом відповідати на звинувачення в доведенні співробітників до самогубства повинні не їхні безпосередні керівники, а топ-менеджмент. Саме топ-менеджмент, якщо вірити прокурорам, поширив у компанії нездорові робочі відносини.

Читайте також: 10 порад, як зберегти рівновагу під тиском стресу

Причина депресій більшості цих людей – неясність щодо свого майбутнього в компанії. Хтось дуже боявся втратити свою роботу, хтось кожне робоче завдання сприймав як нездійсненне, а хтось страждав від непідвищення зарплати протягом багатьох років.

Якщо хтось думає, що це лише приклади далекої Західної Європи або США, то сильно помиляється. Так, українська преса не пише про випадки самогубств або проблемних депресій у великих локальних компаніях, але це не означає, що подібних прецедентів немає.

Розповім кілька прикладів. Моє джерело в одному з досить великих українських креативних продакшенів розповідає про те, що деяких жінок-моделей примушують до сексуальних зносин із продюсерами й топ-менеджерами. Все це подається під соусом: якщо хочеш мати замовлення на зйомку, будь готова лягати в ліжко до людини, яка може тобі в цьому допомогти. Можна тільки уявити, що відбувається в голові такої жінки-моделі.

Інший мій знайомий у досить великій українській гедгантинґовій компанії регулярно скаржиться на свої тривалі депресії через те, що керівництво ставить нереальні плани й дедлайни, що змушують його трястися та переживати про те, чи зможе він принести додому в сім'ю очікувану зарплату. При цьому керівництво цієї компанії намагається максимально змістити заробіток співробітників із фіксованого окладу на відсотки від реалізації планів, що сіє серед цих співробітників невпевненість у майбутньому.

Ключова причина токсичності робочої культури в компанії або організації – бажання топ-менеджменту різко наростити продажі не за рахунок інноваційних рішень, а за рахунок перевантаження співробітників робочими завданнями. Зрозуміло, що в сучасній українській економіці досить багато робочих місць, що потребують залучення в робочі процеси більше, ніж вісім годин на день, включно з вихідними. Однак співробітники повинні бути достатньо мотивовані до такого непростого графіку.

Ще один момент – психологічний. Не всі співробітники компанії мають професійне ставлення до роботи, бажаючи відсидіти восьмигодинний робочий день і швидше вирушити на вечірні розваги з друзями. Топ-менеджери це знають і карають таких співробітників – де гривнею, де різким зауваженням на нараді. Але якщо такий працівник свої відведені вісім годин на день стабільно приносить користь, то, можливо, він і не заслуговує такого ставлення.

Читайте також: Стрес на робочому місці: як подолати конфліктні ситуації з роботодавцями та в колективі

Звичайно, всі люблять професіоналів. Професіоналів, у яких все життя спрямоване на підвищення своїх кар'єрних шансів. Але в Україні існує проблема з такими кадрами. У багатьох людей немає правильної робочої етики, для них робота – вимушене покарання долі, а не простір для реалізації своїх ідей.

Щоб яскравіше продемонструвати, що таке професіонал, наведу приклад. Мій товариш працював у відділенні цінних паперів американського інвестиційного банку Goldman Sachs і розповів таку історію. Цей банк активно торгує акціями й облігаціями на азіатських біржах. Керівником торгових операцій банку на цих біржах працювала жінка середнього віку. Робила вона це з офісу в Лондоні. Відсидівши офісні вісім годин у центрі британської столиці, вона вирушала додому, де на неї чекав чоловік і двоє дітей. Протягом кожної ночі впродовж робочого тижня ця співробітниця двічі прокидалася й перевіряла хід торгів на азіатських біржах і давала команди трейдерам банку. Повторюся: вісім годин в офісі – а потім іще двічі прокинутися вночі й попрацювати. Ось що таке високооплачуваний професіонал.

Таких професіоналів одиниці. Корпоративна культура багато в чому залежить навіть не від них, а від тих самих "відсидіти вісім годин і здиміти якнайшвидше в напрямку дому або бару". Просто тому, що останніх більше. Спроби накласти робочий пресинг на таких співробітників можуть закінчуватися плачевно, як свідчить досвід Orange й Amnesty International.

Як результат зайвого пресингу – токсична робоча культура. Але виникає вона й через низку інших причин, серед яких я б позначив одну: невміння топ-менеджменту чути рядового співробітника. Так, найбільші американські компанії щорічно проводять анонімне опитування своїх співробітників із проханням дати оцінку роботі їхніх колег. Я бачив ці опитувальники. Йде графа із прізвищами співробітників, навпроти якої ти ставиш оцінку роботі людини в цілому, а також пишеш коментарі, в чому полягають сильні, а в чому слабкі сторони цього співробітника. Мені здається, така практика дозволяє топ-менеджменту зсередини подивитися на ситуацію в своїй компанії та запобігти токсичним тенденціям у робочих процесах.

Токсична культура в компанії не виникає на рівному місці. Можливо, до критично низького рівня впала пропорція справжніх професіоналів до тих, хто просто протирає спідницю або штани. Можливо, співробітникам не вистачає офісної кава-машини, місць на парковці або хтось дозволяє собі неприпустимі жарти й зауваження. Розберіться – наведіть порядок. Якщо Україна зможе пскоротити економічні втрати від стресу співробітників та токсичності корпоративної культури – виграють усі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram