В Україні вийшов комікс "Принцеса + Принцеса: довго і щасливо", у фіналі якого героїні одружуються одна з одною. Частина друга.

Дитячий комікс "Принцеса + Принцеса" – нетипова історія про двох дівчат, яким судилося носити корону, але вони вирішили не чекати нареченого у замку і піти проти системи. Він порушує властиві для подібних казок шаблони: дівчата уникають принців, мають власне уявлення про геройство, подекуди страждають від комплексів, керують своєю долею самі та зрештою одружуються одна з одною.

Серед головних героїв є принц. Але й він незвичний. Не охочий до влади та героїчних вчинків. 

У батьківській спільноті книжку сприйняли неоднозначно: через скаргу одного з татусів, тираж коміксу було вилучено з продажу уу великій мережі супермаркетів, а під постами у соцмережах батьки висловлюють кардинально протилежні думки – від осуду до захоплення.

Ми попросили обидві сторони поділитися своїми аргументами "за і проти", а також розповісти, якої дитячої літератури нині бракує в Україні, пише Ольга Ліцкевич для видання Йод.

Аргумент проти: "ЛГБТ – це як тютюнопаління". Марія Ткаченко з міста Боярка, мама 9-річної Єви та 6-річної Міки, комікс не купила б:

– Там є речі, які могли б бути корисними. Наприклад, нестереотипна поведінка принцеси, але для мене неприйнятним є зневажливе ставлення до принца, навіть тролінг. Явно агресивно-феміністично налаштована принцеса, що грубо врятувала його, хоча він і не просив.

Читайте також: Хвалити чи не хвалити: як дорослі впливають на самооцінку дитини

Наша сім'я дотримується християнських цінностей і вірить в Бога і Біблію. Для нас є важливим виховати в дітях повагу до всіх людей, незалежно від їхніх поглядів та інших відмінностей.

Кожен має право жити своїм життям. Так само я думаю і про одностатеві стосунки: своїм донькам скажу, що вибір цих людей треба поважати, але це нездоровий спосіб життя, тому з них не треба брати приклад. 

Ви ж не хочете бачити в дитячих книжках пропагування алкоголізму, наркоманії? Так само я не хочу читати їм книжки, де представники ЛГБТ-спільноти виставляються як норма. Не було жодного незалежного (збережено стиль допису Марії. – Авт.) дослідження, яке б довело, що це вроджене і не лікується. І я вважаю, що це пропагування нормальності ЛГБТ, (підсвідомо) може колись сприяти небажаним одностатевих тяжінням. Це як тютюнопаління. Діти курців у багатьох випадках беруть з них приклад і курять у дорослому віці.

Ми вважаємо неприйнятним читання таких книжок нашим дітям. Якщо хтось і друкує такі книжки, було б непогано, щоб їх якось маркували.

Однозначно є потреба в дитячих книжках і казках про шанобливе ставлення до інвалідів (людей з інвалідністю. – Авт.), іноземців, людей іншої раси, про повагу до кордонів іншої людини. Сучасним малюкам потрібні більш сучасні казки. Для себе ми обрали, наприклад, "Мудрі казки на ніч" Віри Шевченко. Там є і запитання для обговорення наприкінці кожної казки.

Аргумент за: "Весь світ давно переріс ці комплекси". Павло Задніпряний, тато 7-річної Софії, комікс "Принцеса + Принцеса" ще не придбав, але збирається:

– Я справді радий, що на українському ринку з’являється дедалі більше видавництв, які не вважають теми рівності та сексуального виховання чимось особливим. Весь світ давно переріс ці комплекси та середньовічні табу, а ми все ще робимо з цього слона. Це нормально говорити з дитиною про смерть, менструацію та вагіну, адже це складові нашого повсякденного життя.

Питання рівності та рівноправ'я в сім’ї надважливі для дітей. Розуміння своїх прав та справедлива реакція на твої дії незалежно від статі – це основа психічного здоров’я, що в подальшому дозволяє уникнути нездорових комплексів та архетипів, що нав’язує нам соціум, школа та оточення. 

ЛГБТ-тематика одна з найнезручніших тем в українському суспільстві, адже про неї, в більшості випадків, не готові говорити ні батьки, ні вчителі. Саме такі книги як "Принцеса + Принцеса" задають вектор розуміння, що будь-які відмінності у фізіології, кольорі шкіри, волоссі чи сексуальних вподобаннях не є причиною для осуду чи критики, а лише частина особистості конкретної дівчини чи хлопця. 

Якщо говорити про дитячі книжки, то мене найбільше турбує питання якості подання матеріалу та способи взаємодії з дитиною. На перший погляд, дитячої літератури на українському ринку предостатньо, але матеріал часто-густо подається однобоко, сухо та часто з явним недооціненням здатності дітей до аналізу та вміння робити висновки, в результаті отримуємо розжовану субстанцію, що не залишає дитині простору для роздумів та аналізу.

Аргумент проти: "Дитяча психіка ще не сформована". Підприємець Наталя з Івано-Франківська виховує дворічну донечку. Комікс не купувала:

– Я не вважаю, що дитині варто пояснювати щось про ЛГБТ, доки вона не запитає. Але потрібно направляти її виховання в русло довіри та потреби, не соромлячись, запитувати у батьків про одностатеві стосунки і інші речі. Тоді на все буде свій час.

Дитяча психіка ще не сформована, вони все вбирають, як губки. Те, що ми їм читаємо, як показуємо цей світ і до чого привчаємо, формує їхні погляди й тяжіння до того чи іншого. Особисто я не проти, коли дорослі люди живуть так, як їм добре. Але вкладати щось у голову дітям – недопустимо: будь то статеві стосунки, релігія, расизм.

Аргумент за: "Мені такої книги не вистачало". Марина, мама майже 3-річної Ульяни, поки що читала тільки уривки коміксу:

– Мені здається, такі комікси потрібні деяким батькам більше, ніж дітям. Свого часу мені не вистачало такої книжки, адже я – бісексуальна. Чи купувати комікс дитині – буду вирішувати із запиту дитини та власної "чуйки", наскільки ця тема актуальна саме їй. Мене хвилює тільки два моменти: чи немає у цій книзі висміювання чоловічої статі та чи схвалили її психологи. Адже саме вони мають визначити для якого віку ця книжка. Мені здається, це 10-12+. У будь-якому разі було б цінно вказати на обкладинці – для спільного читання та обговорення з батьками. Наприклад, мій чоловік таку книгу б не схвалив. 

Добре, що в цій книзі говорять про те, чи мають діти відповідати очікуванням батьків, якими чоловіками та жінками вони мають вирости. Це супер! Навіть не беручи до уваги статево-рольові стосунки.

Аргумент проти: "Дітям потрібні герої – мужні хлопці та віддані дівчата". Владислав Дутчак, батько школярки з міста Жовті води, комікс не бачив і не купив би його через фінал:

– Дітям потрібна література з героями мужніми та справедливими хлопцями, відданими та ніжними дівчатами, а не пропагандою девіацій (поведінка особистості, яка не відповідає загальному стандарту. – Авт.).

Я розумію, що ЛГБТ-лоббі буде намагатись нав’язувати дітям свою ідеологію. За цим стоять великі гроші. Але досвід західних країн не надихає, тому маркування, на мою думку, таких книжок є обов’язковим.  

Зараз навпаки – не вистачає сучасних книжок із щасливими, повними сім’ями: "тато-мама-я (добрі бабусі-дідусі)", де розповідали би про повагу та любов, а не про боротьбу з "гендерними стереотипами" або введенням у норму девіацій.

Аргумент за: "Велика біда дитячої літератури – сексизм". Марія Овчаренко купила комікс для 5-річної доньки Дарусі, щойно побачила новину на сторінці видавництва "Рідна мова". З'ясувалося, до фіналу була не готова вона, а не донька:

– Комікс я купила, бо цікавлюся ними та підтримую вітчизняні видання мальописів. Це дуже потужна форма оповіді, недооцінена в нашому суспільстві.

Моя донька в загальних обрисах, зрозумілих їй, знає, звідки беруться діти. І ми ніколи не казали їй, що "весілля" – обов‘язкове для сім‘ї. Тож на фінал "Принцеси + Принцеси" вона відреагувала так: "Це вони побралися?" – "Так". – "Ясно". Я потім їй спробувала розказати про відповідальність і турботу в стосунках, але вона вже переключилась на інші ігри.

Тобто весілля двох принцес не було для неї чимось особливим. Перемовини з драконом та злюка-сестра Сейді її вразили більше за фінал. Одруження – звичайна річ наприкінці казки, байдуже кого.

Скоріше проблему з цією книжкою мала я, бо не очікувала такого фіналу, а перше читання в нас було разом з дочкою. Я не фанат романтичних ліній у дитячій літературі, насамперед між героями-дітьми, але мене вразили слова Аміри про страх перед найбільшим подвигом – взяти опіку та відповідальність за дорогу людину. Для мене це є реальною суттю шлюбу. І, вау, хтось написав про це в дитячій книжці. 

Читайте також: Секрет найкращого у світі вчителя. Як розкрити дитячий потенціал?

Зараз не вистачає книжок з простим, але не тупим сюжетом, невеличкими, але справжніми проблемами. Велика біда дитячої літератури для п'ятирічок – сексизм і рольові моделі, особливо гендерні. Я знаю, для багатьох дітей є проблемою поява сиблінгів (брати і сестри. – Авт.) у сім‘ї, відносини в садочку, школі, дворі тощо – купа проблем, якими вони переймаються, а дорослі – не завжди. Здорово, коли сюжет книжки спонукає до роздумів і батьків, що може дати більше спільних тем для розмов з дітьми.

Що кажуть дослідження. Те, що гомосексуальність – вроджена даність, а не вибір людини, вперше було доведено у 1957 році психологом та сексологом Евелін Хукер. Її робота “Адаптованість відкрито гомосексуальних чоловіків" та подальші дослідження довели, що гомосексуальність не пов’язана із жодними психічними або психологічними проблемами, допомогли ЛГБТ-спільноті у боротьбі проти їхньої дискримінації. 

У 1992 році гомосексуальність викреслили з Міжнародної класифікації хвороб МКБ-10 (International Classification of Deseases, ICD-10). 

Перша дитяча книжка про ЛГБТ вийшла у 1989 році. Леслі Ньюман написала твір "У Хізер дві мами", який спричинив бурхливе обговорення у суспільстві та надихнув інших авторів на створення подібних книжок.

У 1990 році Майкл Вілхолт видав книжку "Татків співмешканець", яка розповідала про хлопчика, батько якого після розлучення починає жити з іншим чоловіком.

І тільки у 2017 році цей тренд прийшов в Україну. Книжку-картинку "Майя та її мами" написала Лариса Денисенко, а видало "Видавництво".

Усі ці твори стали значним внеском у виховання толерантного суспільства, у якому поважають чуже право на любов. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram