Слідкуйте за руками:

Днями польська преса пише:

"Неофіційно, з джерел наближених до Канцелярії президента, Польське пресове агентство дізналося, що зараз є більший шанс розблокувати роботу польського Інституту національної пам'яті в Україні – не лише через нову владу в Києві, а й тому, що вона не так емоційно реагує на питання, пов'язані зі складним минулим.

Крім того, для польської сторони буде важливо усунути в Україні людей, які в Польщі сприймаються як перешкода польсько-українському діалогу, – це голова українського Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович та секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті Святослав Шеремета".

Сьогодні Міністр культури та усілякої всячини України зустрічається із Послом Польщі.

Володимир Бородянський написав на своїй сторінці у facebook:

"На виконання домовленостей Президентів України та Польщі прийняв сьогодні Посла Республіки Польща Бартоша Ціхоцьки.

Зі свого боку підтвердив заяву Президента України про зняття обмежень на пошуково-ексгумаційні роботи. У зв'язку з чим отримав від Посла лист-звернення польської сторони щодо надання відповідних дозволів та пообіцяв оперативно надати відповідь.

Володимир Бородянський та Бартош Ціхоцький під час зустрічі 19 вересня 2019 року

Роз'яснив польській стороні процедури, які діють в сфері проведення пошукових робіт та закликав польську сторону подати якнайшвидше документацію у відповідності до існуючих процедур для того, щоб розпочати роботи.

Запевнив в повній підтримці всього процесу проведення робіт та висловив сподівання на тісну співпрацю з Мінкультури Польщі та Інститутом національної пам'яті Польщі в питанні відновлення українських місць пам'яті в Польщі."

Сподіваюся Міністр зустрівся із послом, щоб пояснити, що Польща систематично протягом років не виконувала свої зобов'язання згідно з Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Польща про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій, яка була підписана і набула чинності 1994 року.

Протягом 2014-17 років відбулося 17 випадків вандалізму стосовно українських місць пам'яті в Польщі, які підпадають під дію цієї угоди.

Читайте також: Мир ціною держави: чи в тому є щастя?

Стаття 1 цієї угоди:

"Договірні Сторони керуватимуться положеннями цієї Угоди при вирішенні будь-яких питань, пов'язаних з визначенням, реєстрацією, улаштуванням, збереженням та належним утриманням місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій, а також питань стосовно ексгумації тлінних останків та гідного їх пам'яті перепоховання".

Зі Статті 2 цієї угоди:

"...утримання місць пам'яті і поховання" означає охорону могил, гробків, пам'ятників та меморіальних споруд, їх підтримання у належному стані".

Отже, Польща взяла на себе зобов'язання, які систематично і нахабно не виконувала, а жодні звернення української сторони протягом років не приносили жодних результатів.

Зруйновані польськими вандалами українські місця пам'яті і нині стоять в руїнах.

Акти вандалізму в Польщі та Україні над місцями пам'яті у 2014-2017 роках. В Україні всі акти вандалізму засуджені на найвищому рівні, а місця пам'яті – повністю відновилені. В Польщі не відновлене жодне з вандалізованих місць пам'яті

Наприклад – пам'ятник у Верхраті, який був зруйнований польськими вандалами у жовтні 2016 року. Цей пам'ятник є абсолютно легальним з точки зору польського законодавства.

Але це тільки один з багатьох прикладів невиконання Польщею своїх зобов'язань перед Україною.

Польські вандали нищать пам'ятник на українському цвинтарі у Верхраті. Таке відео розповсюдила в жовтні 2016 року одна з ультраправих польських організацій. Нині відео акту вандалізму обережно зачищено по всій мережі 

Саме тому у 2017 році у відповідь на систематичене невиконання Польщею своїх зобов'язань після кількох років безрезультатних переговорів з польською стороною Україною було прийнято рішення зупинити надавати дозволи на будь-які дії, що передбачені Угодою про збереження місць пам'яті і поховання жертв війни та політичних репресій, яка була підписана і набула чинності 1994 року.

Будь-які інші дії новообраної української влади будуть виглядати зле.

Адже це буде сигналом для міжнародної спільноти: договори з Україною можна не виконувати, а мова ультиматумів є ефективною.

Знищений пам'ятник українцям, у тому числі воякам УПА, похованим на цвинтарі в селі Верхрата

А звільнення В'ятровича в цьому контексті виглядає ще гірше.

Адже 5 років такого не було, щоб рішення про кадрові зміни в українських органах влади приймалися не в українській столиці, а в сусідніх. Це підважує суб'єктність українського уряду.

В принципі, така практика часом трапляється. Наприклад, наркома закордонних справ Максима Літвінова у 1939 році усунули з посади та замінили на В'ячеслава Молотова, бо Ріббентропу було якось не дуже зручно підписувати угоди із пробританським наркомом єврейського походження.

Читайте також: Политолог: Ключевая задача фракции "Слуга народа" – проголосовать за "минские соглашения"

Для новосформованого уряду Гончарука це тим більше недобре, що укріплює злослівців у переконанні у несамостійності в прийнятті рішень нового прем'єр-міністра.

Тому єдиним варіантом збереження обличчя і для прем'єра Гончарука і міністра Бородянського буде повідомлення польської сторони у понеділок, 22 вересня 2019 року про відновлення Польщею українських місць пам'яті, які були знищені польськими вандалами протягом 2014-2017 років.

У 2017 році відбувся п'ятий за рахунком акт вандалізму над українським місцем пам'яті у Грушовичах. Під час "демонтажу" пам'ятника була здійснена наруга над Державним гербом України (ст. 338 Кримінального Кодексу України). Більшість цих актів вандалізму в Грушовичах були інспіровані російською агентурою.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube