Постер до фільму "Захар Беркут"

Рекламна кампанія екранізації повісті Івана Франка "Захар Беркут" за масштабністю могла позмагатися із самим фільмом. Бюджет 113,5 мільйонів гривень, колишні голлівудські зірки в головних ролях, саундтрек від Океану Ельзи та Ахтем Сеітаблаєв у кріслі режисера-постановника.

Не сходити в кінотеатр на "Захара Беркута" було просто неможливо хоча би просто через цікавість: "а що ж там вийшло у результаті?". Саме про це у сьогоднішній рецензії. 

1241 рік. Незалежне карпатське село Тухля на чолі зі старійшиною Захаром Беркутом та його синами протистоїть боярину Тугарину Вовку, якому князь Данило дарував землі Тухольщини. Син Захара Максим закохується у доньку Тугарина Вовка. А тим часом на україньскі землі насувається Монголська орда, що прагне всіх підкорити.

Одразу хочеться сказати, що кіно далеко не ідеальне, і мінусів тут забагато. Дуже несподівано в селі 1241 року побачити жінку, чиє обличчя явно торкалась рука хірурга або, як мінімум, косметолога із порцією ботоксу. Щоразу, коли на екрані з'являється Елісон Дуді в ролі дружини Беркута, ти одразу ж втрачаєш віру в світ на екрані через невідповідність часу та зовнішності героїні. Чи, може, у Івана Франка десь була ремарка про пластичну операцію Ради Беркут, а ми її просто не помітили?

Читайте також: "Захар Беркут" – хоробре серце Карпат

Місцями сценарій дуже довго тягне якісь непотрібні моменти чи абсолютно пусті діалоги, в той час як важливі аспекти зовсім не розкриває. Через це мотивація деяких персонажів починає "шкутильгати". Та й сама назва стрічки "Захар Беркут" трохи не відповідає дійсності, адже головними героями є його сини Максим та Іван. Захар Беркут радше потрібен для піару самого фільму, бо його грає сам Роберт "рідкий Термінатор Т1000" Патрік. 

Також є питання до спецефектів та батальних сцен. Звісно, бюджет понад 100 мільйонів гривень для історичного епіку зовсім малий, але в плані комп'ютерної графіки той самий "Фокстер і Макс" та "Бобот" з набагато меншими коштами виглядали більш реалістичними. Тут при появі намальованого ведмедя або інших 3D моделей одразу ж хочеться заплющити очі і пропустити ці моменти.

Більшість батальних сцен виглядали "рваними". На екрані так часто змінювався кадр за кадром, що розгледіти детально, що саме відбувається на ньому, інколи було неможливо. Та варто додати, що одна гідна бійка все ж є – між Гардом та Максимом Беркутом. Фанатам "Гри престолів" вона нагадає боротьбу Гори та Оберіна Мартела, а це справді високий рівень. 

Та, незважаючи на всі ці зауваження, "Захар Беркут" – фільм, який хочеться хвалити, його хочеться порадити для перегляду друзям. Помітно, що творці дуже сильно постаралися з тим бюджетом, який в них був. Актори, декорації, реквізит – все це створює масштаб і потрібну атмосферу, яка дійсно працює. Сценарій недосконалий, але чіткий і має непогану драматургію. Принаймні, нам зрозуміло, чого герої прагнуть та чим керуються (це стосується головних героїв фільму, а також антагоністів Тугарина Вовка та хана Бурунди). А подібного в українському кіно, варто зазначити, частенько не вистачає. 

Найприємніше те, що українські актори справляються зі своїми ролями набагато краще за голлівудських колег. Я для себе пояснюю це тим, що "наші" пишаються участю у такому проєкті через його національну та культурну цінність, адже це – певний виклик для українського кінематографу в жанрі історичного епіку. В той же час голлівудські "селебрітіс" приїхали до нас заробити грошенят. Ви багато чули останнім часом про Роберта Патріка, Елісон Дуді чи Тонні Фленнагана? От і я так само. 

Читайте також: "Океан Ельзи" записали саундтрек до фільму "Захар Беркут"

Андрій Ісаєнко дуже впевнено та правдиво зіграв німого коваля Петра, який місцями міг і насмішити, а інколи викликав сльози. Аліна Коваленко переграла американку Поппі Дрейтон, яку рятувала лише приваблива зовнішність та якісний український дубляж. Олег Волощенко взагалі знайшов свою нішу в історично-фентезійних проєктах. Серед американських акторів були на своєму місці Роккі Майерс, Алекс Макніколл – сини Захара та Олівер Тревена, що виконав роль відчайдушного воїна Богуна.    

Окремого "браво" заслуговує оператор Юрій Король, який зняв фільм настільки майстерно, що під час перегляду і справді з'являється відчуття, наче перед тобою голлівудське кіно високої якості. Якщо враховувати невеликий за світовими стандартами бюджет (5 мільйонів доларів), то це справді вражає! Зазвичай подібних грошей в Голлівуді не вистачає навіть на акторські гонорари.

У підсумку: так, "Захар Беркут" міг би бути набагато кращим, аніж він вийшов. Але! Емоційно ти переживаєш все те, що відбувається на екрані. Дуже хочеться, щоби стрічок такої якості в Україні з'являлось дедалі більше, а для цього на них потрібно ходити в кінотеатри. Тому не полінуйтеся, врешті-решт, це набагато краще, аніж та лажа з Віллом Смітом під назвою "Двійник". 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube