Точної статистики немає, та за різними оцінками, в українських родинах живе близько 7,5 мільйонів собак та стільки ж котів. І майже кожна така сім’я стикається з дилемою, що робити, якщо вдома скоро з’явиться малюк, пише Катерина Ковалюк для УП. Життя.

Чи не зашкодить йому сусідство з чотирилапим другом?

Як собака чи кіт відреагує на появу дитини?

Як зробити життя під спільним дахом комфортним для людей та тварин?

Ось кілька порад від зоопсихологів, кінологів, ветеринарів, висновків з міжнародних наукових досліджень та мого власного досвіду та досвіду інших мам. 

Відповідальний вибір – запорука успіху

Відповідальність – це розуміння, що тварина така ж жива істота як ми: з своїми потребами, особливостями, характером та життєвим циклом. Не розвага, не іграшка та не знаряддя захисту чи виховання.

Мотиви завести улюбленця в кожного свої і їх потрібно добре проаналізувати наперед.

Розважливий підхід до вибору домашнього улюбленця – старт. Якщо ви берете породистого кота чи собаку, розуміючи, що розширення родини теж не за горами, варто поцікавитися особливостями породи.

Читайте також: Що приховано за лаштунками дельфінарію

Сьогодні такої інформації багато в мережі, а хороші розплідники обов’язково переконаються, чи ваша родина пасує тварині тої чи іншої породи перед тим як її вам продати.

Наприклад, кокер-спаніель може бути не найкращим вибором собаки через свою надмірну емоційність чи, навіть, холеричність, а йоркширський тер’єр, з великою ймовірністю, ревнуватиме до малюка.

Те саме стосується сіамських кішок чи кішок породи орієнтал.

Мій досвід: "Нам поталанило з нашою Бері. Біглі – дуже компанійські, комунікабельні собаки. Омелян народився, коли їй було 3 роки, і вона була вже доросла та добре соціалізована. І так, вони гарно ладнають. Хоча інколи треба втручатись".

Ресурси та планування

Тварини та діти потребують уваги (часу) та фінансових ресурсів.

Близько 2 000 тис. грн на місяць коштує відповідально утримувати здорового собаку середнього розміру (корм, ветеринарні процедури, аксесуари, школа).

І якщо з бюджетом ще можна щось перепланувати, то з часом та людським ресурсом – складно. 

Мій досвід: "Ми з чоловіком працюємо в компанії дружній до собак. Це означає, що кожен може працювати пліч-о-пліч з улюбленцями. Чоловік завжди забирав Бері в офіс. Коли він був у відрядженні, я мусила ретельно планувати день, щоб і Бері вигуляти (по годині вранці та ввечері) і дитячий режим витримати. Наша собака короткошерста, але її шерсть усюди. Це особливість породи. Доводиться часто пилососити, тобто це +30 хвилин. Годуємо ми Бері кормом, а якби готували самі – то це ще приблизно 1 година".

Кота вигулювати не потрібно, а от вичісувати – цілком. Чи реально це все для вашої родини, маючи немовлятко?

Хто турбуватиметься про улюбленця, крім мами?

Обирайте домашнього улюбленця, який пасуватиме до вашого стилю життя, та з урахуванням необхідного ресурсу.

Бруд, гельмінти, паразити

Перші думки щодо сумісності дітей та тварин виникають зазвичай у період вагітності, коли майбутню маму починають лякати брудом, гельмінтами та страшним словом "токсоплазмоз".

На жаль, мало хто з гінекологів обтяжує себе зайвими знаннями з цього питання. Більшість просто відмахується, мовляв "нащо ризикувати, краще віддайте кішку кудись".

Насправді, більше ризику заразитися токсоплазмозом через погано термічно оброблене м’ясо, чи у пісочниці на дитячому майданчику, ніж від власного домашнього кота.

Через фекалії своєї кішки заразитись токсоплазмозом практично неможливо, якщо щодня прибирати її туалет.

Читайте також: Как должно выглядеть ответственное обращение с животным

А загалом, профілактика захворювань, вакцинація, дегельмінтизація та прибирання має увійти у звичку усіх без винятку членів родини. Тоді віддавати нікого не доведеться.

Досвід мами Анастасії: "Коли я була на 6-му місяці вагітності, ми взяли ще одного котика, точніше, кішечку, щоб запобігти гендерній нерівності в родині після появи сина. На кішечці дуже наполягала старша донька. Ми одразу домовилися, що нова кішечка – це буде її зона відповідальності. Донька годує її, бавиться з нею та прибирає щоденно її вбиральню".

Тварини в домі корисні для здоров’я

Дослідження понад 700 канадських дітей довело, що у дітей, в родині яких тримали собаку до народження та після, в організмі суттєво більше бактерій, що знижують ризик алергій і ожиріння.

Зокрема, такі діти рідше страждають на дерматит.

Наявність котів або собак убереже малюка від генетично обумовленої астми: доведено дослідженням за участю 377 датських дітей.

Наявність в домі живої істоти зазвичай спонукає членів родини активніше взаємодіяти, змінюється спосіб життя, частіше гуляти на свіжому повітрі тощо. Це також корисно і для малюка.

Дехто з батьків помічає, що дітям легше почати повзати чи ходити, маючи перед очима "живий мотив".

Мій досвід: "Коли моєму сину виповнилось кілька місяців і Омелян почав помічати нашу спритну біѓлиху він намагався усюди за нею встигати. Це однозначно була серйозна мотивація для нього і  скачок у розвитку".

Волохаті помічники виховують людяність

Існують докази того, що діти, в сім’ях де вони від народження бачать приклад гуманного та відповідального ставлення до тварин, ростуть більш людяними та уважними до потреб інших.

Коти та собаки допомагають розвивати в дітях емпатію та емоційний інтелект, тобто бути здатними співпереживати собі та оточуючим.

Діти змалечку вчаться комунікувати з ними та поважати особистий простір, який в котів та собак, до речі, неоднаковий.

Тварини, насправді, дають зрозуміти, наскільки близько до них можна підходити. Зоопсихолог Оксана Галан розповідає, що індивідуальна дистанція кота в середньому складає 4 метри, а собаки – 1,5 корпуси. В цей простір тварини без наслідків підпускають тоді, коли вони хочуть взаємодіяти.

Знаючи це можна уникнути багатьох ситуацій. Бувають випадки, коли улюбленці мовчки терплять справжні тортури від маленьких дітей, але в таких випадках повинні втручатись дорослі.

Досвід батька Ігора: "Наш Максим постійно тягнув за вуха та мучав нашу бульдожку Джессі, допоки одного дня вона не вкусила його за палець. Ми налякались, сварили Джессі, навіть, думали віддати. А потім проаналізували, що були неуважні та безвідповідальні, розраховуючи на вічну терплячість собаки. Зараз у нас все гаразд".

Досвід мами Ольги: "У моєї доньки з народження є собака й кішка. Стася ще не каже "мама", а "гав-гав" давно. З собакою робляться найбільші пакості. Пайп з’їдає все недобре, смішно гризе сухі макарони й олівці, полює на бублики, терпить обійми й роль "святкової ялинки"... Кішка від любові поки відбивається, але вже ясно, що її то не мине – вік доньки нині такий, що в фаворі будь-які звірі. Жодну іншу казку вона не дає дочитати до кінця, а "Рукавичку" можна тричі поспіль".

Читайте також: 7 причин задуматися над тим, щоб "всиновити" старого битого пса

Також важко переоцінити значення тактильного контакту: погладжування м’якенького хутра заспокоює, покращує настрій, а також, що теж підтверджено дослідженнями, допомагає дітям в майбутньому легше заводити нових друзів та знайомитись.

Хороший приклад

Безперечно, поява малюка та улюбленця в домі – випробовування для всіх. Але якщо від початку передбачити більшість викликів, з ними можна легко впоратися.

Не змінюйте радикально умови життя домашнього улюбленця. Він має отримувати ті ж ласощі, хвилинку пестощів чи гри, що й до народження малюка, можливість інколи поспати разом, якщо раніше таке траплялось.

Обов’язково потрібно облаштувати місце відпочинку, де тварину не дістануть маленькі ручки. Собаки, між іншим, відпочивають до 20 годин на добу.

Пояснюйте дитині, щойно вона підросте, що котик чи собачка – це не іграшка, що вона потребує догляду та бережного ставлення.

Коли дитина бачить приклад батьків, які дбають про домашнього улюбленця, з часом вона почне сама долучатися до догляду: вигуляти собаку чи почистити котячий туалет цілком під силу навіть у 5-6 років. Відповідальне ставлення до тварин починається з дитинства.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube