Якщо станеться якийсь зовнішній шок, наприклад, світова криза, Україна стане найбільш вразливою країною в світі

З початку 2019 року українська гривня ревальвувала на 20%, що призвело до того, що українська промисловість падає вже шість місяців. Судячи за останньою статистикою, опублікованою міністром розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тимофієм Миловановим, при цьому у нас зростає будівництво, більше ніж на 10% зросла роздрібна торгівля, а також на кілька відсотків зріс агросектор. Підвищення зарплат на 80% за останні півтора року і $12 млрд (за оцінками НБУ), які зайшли в Україну від наших працівників, які працюють за кордоном, і призвели до зростання роздрібної торгівлі та будівництва, тому що інструментів для інвестицій у нас небагато. Врятувати гривню від можливої девальвації можна лише вклавши кудись, наприклад, традиційно вкладаючи в житло.

З урахуванням цієї картини — чого можна чекати від України в наступному році? Поки немає виразної економічної політики, невідомо, за рахунок чого буде рости економіка країни. Є фрагментарні правильні кроки, наприклад, приватизація, земельна реформа — це в будь-якому випадку великий плюс. Були здійснені спроби проведення структурних реформ, але не був побудований механізм, який створив би умови для приходу інвестицій. А вирватися з цього замкнутого кола Україна може тільки за їх рахунок.

В історії України було криве економічне зростання з початку 2000-х до 2008 року. Тоді в середньому ми росли приблизно на 7% в рік, при Кучмі — іноді на 13%, але тоді і обсяг інвестицій в економіку України було десь від 20 до 30%. Зараз, крім тих $12 млрд від заробітчан за 2019 рік, надійшло лише $2 млрд іноземних інвестицій і, найімовірніше, основна маса — це реінвестиції українського бізнесу. Без інвестування в українську економіку не відбудеться зростання, яке було заплановане урядом, на 7% і на 40% до кінця каденції.

Читайте також: Газовий контракт: все, що треба знати про угоду Нафтогазу з Газпромом

Поки у нас немає ніяких джерел зростання, а згадані вище 10% зростання роздрібної торгівлі — це привід для сорому, адже це гроші заробітчан, змушених працювати за кордоном, надсилаючи гроші назад, вони і піднімають нашу торгівлю. Звичайно, добре, що вона росте, але погано, що продаються в основному імпортні продукти, адже вся промисловість від цього стогне і працює на межі рентабельності внаслідок ревальвації. Нічого хорошого в ревальвації немає, вона хороша тільки для імпортерів. Вони ввозять свою продукцію, заробляють, але внутрішнє, українське виробництво від цього страждає і гине.

Торгівля зростає за рахунок заміщення українських продуктів і зростання імпорту, свідченням якого є зростання негативного сальдо — зовнішньої торгівлі України, того, що вона експортує і того, що купує. Воно росте останні півтора року, що призводить до недобору українського бюджету, який ми компенсуємо облігаціями державної позики. За оцінками НБУ, в 2020 році ми будемо витрачати третину бюджету на обслуговування цього боргу. Те, що нам взагалі дають в борг — це плюс, адже ще півтора-два роки тому нашим єдиним джерелом грошей був МВФ. Але в 2019 році Україна під найвищі відсотки в світі залучила близько $4 млрд. Добре ж це буде тоді, коли ми зможемо замістити більш дешевим боргом те, що ми взяли дуже дорого — по 20%, наприклад, але це ризикований шлях.

Найбільший ризик для України — це те, що в разі будь-якого зовнішнього шоку все посиплеться і розвернеться назад. Якщо станеться якийсь зовнішній шок, наприклад, світова криза, яку очікують вже не перший рік, Україна буде найвразливішою країною в світі. Оскільки Україна позичає дорожче за всіх у світі, відповідно, це найболючіше по Україні вдарить. Всі ці інвестори почнуть відразу розвертатися і шукати спосіб вийти з цього «щастя» — високих доходів у гривні. Результатом цього буде інфляційний розворот в інший бік, і невідомо на якій позначці тоді зупиниться гривня 30, 40. У разі світової кризи ми повинні будемо жорстко скорочувати своє виробництво, економіка, споживчий ринок, люди, які зараз заробляють на ревальвації — всі отримають зворотний удар цієї стиснутої пружини.

Читайте також: Крепкая гривна уничтожает экономику – эксперт

Майбутнє української економіки залежить від зовнішніх факторів. На жаль, коли партія Слуга народу отримала більшість у Верховній Раді, я дуже сподівався, що країна нарешті проведе структурні реформи. Ключові сектори української економіки ще з часів Кучми монополізовані десятком відомих українських олігархів. Весь опір реформам полягає в олігархічній системі країни. Тому структурні реформи — це насамперед демонополізація, ліквідація інфраструктурного монополізму, коли олігархи штучно контролюють енергетику, газопостачання. Адже вся економіка працює на те, щоб підключитися до їх систем і мати можливість дорого купувати їх ресурси. Також у нас монополізовані порти, залізничні перевезення. Такий монстр як Укрзалізниця, напевно, не має аналогів у світі. Її потрібно приватизувати, як і Одеський припортовий завод, а також інших наших «монстрів» і «монстриків».

Все це потрібно структурувати, реформувати і створити конкурентне середовище. Відсутність цих реформ якраз і не дає розвиватися Україні, якби вони були проведені — у нас була б інша економіка, не так чутлива до всіх криз і падінь зовнішніх ринків. Наприклад, сировинна економіка України полетить вниз, як тільки в результаті кризи почнуть скорочуватися світові ринки. Ці процеси вже йдуть — скорочуються наші металурги, просто ці процеси можна буде множити кілька разів. Люди будуть втрачати роботу і якщо зараз ми бачимо зростання роздрібної торгівлі на 10%, то в такому випадку нас чекає падіння на 20% або більше. Саме відсутність структурних реформ, про які говорять ще з моменту досягнення української незалежності, і робить Україну заручником того, що станеться на світових ринках. Це моє найбільше розчарування. Ті реформи, що вже проводяться — приватизація, земельна реформа, реформа ринку праці — правильні, але їх потрібно проводити і в правильній послідовності. Без єдиного бачення того, що ми будуємо в Україні, у нас буде виходити слабо.

У 2020 році, в кращому випадку, я очікую помірного зростання української економіки в межах 2019 року — 3-4%, але в разі зовнішнього шоку ми можемо розвернутися в інший бік відсотків на 10-15%. Якщо цього не відбудеться, то ми якось ще в такому стані протримаємося. З іншого боку, я не бачу нічого поганого в зовнішньому шоці, тому що зараз ми не робимо структурних реформ, поки влада говорить про соціальні зобов'язання та інші речі, щоб сподобатися виборцям. Але під час глибокої кризи у нас просто не буде грошей на всі ці казкові речі, тому структурні реформи можуть відбутися за фактом. Це як війна на Сході, війна почалася і діватися стало нікуди — Україні довелося створювати дієздатну армію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube